?> Раньше судьи переступали через Конституцию, сегодня переступили и через живых людей | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.

Раньше судьи переступали через Конституцию, сегодня переступили и через живых людей

Блог «Референдная защита народа Украины», 15.03.2012г.

Cегодня (14.03.2012г-ред.) в ВАСУ было принято решение, по которому было отказано в возобновлении дела по заявлению Ананченко О.Н. в интересах истца Чубко О.Н. в котором просилось суд признать факт нарушения депутатами ст.84 Конституции и обязать их голосовать лично. В суде было нарушение норм не только законов и Конституции, было нарушение норм морали!!! После отрицательного решения суда инвалид чернобылец Ширяев Г.А. объявил акцию протеста вместе с другими – голодовку и лег на пол в проходе дверей при выходе из зала суда. Не задумываясь через него перепрыгнул представитель ВРУ Долгов, потом за ним трое суддей, в т.ч. и головуючий Заяц переступили и вышли из зала. Двое суддей не осмелелись переступить через живого человека. Если бы ВАСУ принял справедливое положительное решение, то поднимался бы вопрос о неконститутионности и Пенсионной Реформы и др. антисоциальных законов. Все мы видим шоу «кнопкодавов», только ВАСУ этого не видит – и не выносит решения! ВАСУ кивает на КСУ, а КСУ кивает на ВАСУ – крайнего нет! Активную позицию на стороне протестующих в ВАСУ занял народный депутат Волицец М.Я., который приехал в суд для защиты акции гражданского протеста, хотя приглашались и др депутаты от др партий и фракций. В суде была дочь народного депутата Гриценко А.С. – Светлана, которая оказала моральную поддержку и была крайне возмущена поведением суддей, которые переступили через протистующих. И если раньше судьи переступали через Конституцию и законы, то теперь через живых людей, переступают через нас не только на бумаге – переступают физически в зале суда!!! Или мы будем терпеть такое отношение к себе или будем делать акции протестов? Завтра в 10.00 собираемся возле м.Арсенальная и идем к ВРУ!

http://rznu.com.ua/

ДЕБАТИ

Оксана ЧУБКО

В своїх дебатах я посилаюсь на досліджені у суді докази. За правилами ч.4 ст.252 КАСУ суд може не досліджувати докази, які вже були досліджені іншим складом суду. А саме: покази третьої сторони на стороні позивача Ляшко Олега Валерійовича – народного депутата України, які є належними та допустимими. Під присягою свідка, народний депутат України підтвердив обставину, яка вказує на пряму загрозу національній безпеці України, яка полягає в тому, що народні депутати України та вся ВРУ брутально порушують ст.75 та ст.84 Конституції України. За нормою ч.2 та ч.3 ст.72 КАСУ сторона позивача звільняється від доказування оскільки дана обставина загальновідома та дану обставину визнає відповідач, не кажучи вже про норму ч.2 ст.71 КАСУ – обов’язок суб’єкта владних повноважень доказувати законність своїх дій.

В основі судового рішення – Ухвали ВАСУ від 16.11.11р. про закриття провадження у моїй справі був покладений мотив, що до компетенції ВАСУ не належить питання покладене в основу позову, а належить до компетенції КСУ.

Відповідно до ст.4 ЗУ «Про основи національної безпеки України» (ЗУ «ПОНБУ) КСУ не є суб’єктом забезпечення національної безпеки України, тому що даною статтею даного Закону визначено вичерпний перелік суб’єктів забезпечення національної безпеки. А відтак, до повноважень КСУ не належить питання забезпечення національної безпеки України і тому відповідно до ст.14 ЗУ «Про КСУ» питання забезпечення національної безпеки України не входить до компетенції КСУ, що і підтверджено рішенням КСУ №20-рп/2011 від 26.12.2011р. та Ухвалою №65-у/2011 від 27.12.2011р.

Таким чином, КСУ ані добровільно аніяким чином не став відносити до своєї компетенції питання національної безпеки України. І ця обставина стала достовірно відома 26 та 27.12.2011р. Сторона позивача не пропустила строк на подання заяви про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами, що підтверджено Ухвалою ВАСУ, яка є остаточною та оскарженню не підлягає (про відкриття провадження).

Відповідач жодним словом не заперечує про те, що саме 26 й 27.12.2011р. виникла та обставина, що питання забезпечення національної безпеки України не належить до компетенції КСУ. Я вважаю, що така «дрібна» обставина, як забезпечення національної безпеки України (це прямо передбачено Конституцією України та ст.4 ЗУ «ПОНБУ») є суттєвою і яка сталася саме 26 та 27.12.2011р.

Отже, стосовно дії суду в межах ст.245 КАСУ:

Насамперед, відповідно до ч.1 ст.2 КАСУ завданням адміністративного суду є захист прав, свобод і інтересів громадян України та юридичних осіб. Мій законний інтерес, відповідно до Рішення КСУ №18-рп/2004 від 01.12.2004р., підлягає судовому захисту. Відтак, сам КСУ зазначив, що ВАСУ є єдиний, повноважний і компетентний орган для громадянина України для здійснення такого судового захисту, оскільки громадянин України не є суб’єктом права на конституційне подання з питань прийняття рішень КСУ. Мій законний інтерес прямо тут і зараз полягає у тому, щоб після ново виявленої та суттєвої обставини, яка полягає в тому, що ніхто не ліквідував загрозу національній безпеці України яскраво виражену брутальним порушенням ст.75 та ст.84 Конституції України ВАСУ, як повноважний та компетентний орган відповідно до ст.4, ст.3 та ст.9 ЗУ «ПОНБУ» прямо зобов’язаний, як суб’єкт забезпечення національної безпеки України - ліквідувати загрозу національній безпеці України.

Також, ч.2 ст.8 КАСУ зобов’язує суд, цитую: «застосувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЕСПЛ». До речі, польські колеги депутатів ВРУ були, м’яко кажучи, здивовані, що в Україні не діє принцип верховенства права і не застосовується практика ЕСПЛ, яка забороняє відмовляти будь-кому серед держав, що підписали Конвенцію, в праві на використання ефективного правового захисту (ст.13) та у праві на справедливий судовий розгляд (ст.6).

Отже, залишення без реагування у судовій системі України вищим законодавчим органом країни брутального порушення ст.8, 9, 19, 55, 56, 75, 84 Конституції України ніяк не сприяє дії принципу верховенства права на території України.

Відповідач не стане заставляти суд закрити очі на ст.8 КАСУ, як і на ст.4 та ст.9 ЗУ «ПОНБУ». Відповідно до ст.161 та ст.165 КАСУ суд сам зобов’язаний поставити собі питання: «Яку норму закону застосувати?» Чи формально (з порушенням ч.2 ст.200 КАСУ з урахуванням ч.7 ст.9 КАСУ) на підставі ст.245 КАСУ закрити собі та Феміді очі та вуха чи все ж таки застосувати норму ст.8 КАСУ – забезпечити принцип верховенства права та ліквідувати загрозу національній безпеці України. Чи все ж таки, взяти на себе сміливість та мужність та на підставі ст.8 Конституції України прямо та безпосередньо застосувати ст.22 Конституції України, щодо усунення формальних процесуальних перешкод (якщо такі є) для застосування ст.8, 9, 19, 55, 56, 75 та 84 Конституції України. І як єдиний повноважний орган, в роботу якого ніхто не втручається, виконати свою основну роботу – забезпечити національну безпеку України та дію принципу верховенства права в Україні, а саме припинити шоу «кнопкодавів» (за юридичним змістом – зухвале, постійне, рецидивне та з викликом суспільству брутальне порушення ВРУ вимог ст.75 та ст.84 Конституції України).

Я, як громадянка України, як адвокат, в будь-якому випадку в разі потреби, виконаю свій обов’язок – суб’єкта забезпечення національної безпеки України та буду сама та за допомогою свідомих громадян України, привертати увагу до загрози національної безпеки України з метою ліквідації такої загрози. І це прямо мені переписано нормою ст.4, ст.3 та ст.9 ЗУ «ПОНБУ».

Можете повірити мені – сьогодні я у суді присягаюсь, що я сама і громадянам України підкажу як, коли та яким чином проводити акції громадського протесту у межах правового поля України з привертанням уваги всієї світової спільноти. Якщо ніхто із суб’єктів забезпечення національної безпеки України, зазначених у належному та допустимому доказі (звернення Ананченко О.М.) не бажає виконувати свій прямий конституційний обов’язок, то його виконає народ України – єдиний носій державної влади.

14 березня 2012р. Позивач О.М.Чубко

ДЕБАТИ

Оксана ЧУБКО

В своїх дебатах я посилаюсь на досліджені у суді докази. За правилами ч.4 ст.252 КАСУ суд може не досліджувати докази, які вже були досліджені іншим складом суду. А саме: покази третьої сторони на стороні позивача Ляшко Олега Валерійовича – народного депутата України, які є належними та допустимими. Під присягою свідка, народний депутат України підтвердив обставину, яка вказує на пряму загрозу національній безпеці України, яка полягає в тому, що народні депутати України та вся ВРУ брутально порушують ст.75 та ст.84 Конституції України. За нормою ч.2 та ч.3 ст.72 КАСУ сторона позивача звільняється від доказування оскільки дана обставина загальновідома та дану обставину визнає відповідач, не кажучи вже про норму ч.2 ст.71 КАСУ – обов’язок суб’єкта владних повноважень доказувати законність своїх дій.

В основі судового рішення – Ухвали ВАСУ від 16.11.11р. про закриття провадження у моїй справі був покладений мотив, що до компетенції ВАСУ не належить питання покладене в основу позову, а належить до компетенції КСУ.

Відповідно до ст.4 ЗУ «Про основи національної безпеки України» (ЗУ «ПОНБУ) КСУ не є суб’єктом забезпечення національної безпеки України, тому що даною статтею даного Закону визначено вичерпний перелік суб’єктів забезпечення національної безпеки. А відтак, до повноважень КСУ не належить питання забезпечення національної безпеки України і тому відповідно до ст.14 ЗУ «Про КСУ» питання забезпечення національної безпеки України не входить до компетенції КСУ, що і підтверджено рішенням КСУ №20-рп/2011 від 26.12.2011р. та Ухвалою №65-у/2011 від 27.12.2011р.

Таким чином, КСУ ані добровільно аніяким чином не став відносити до своєї компетенції питання національної безпеки України. І ця обставина стала достовірно відома 26 та 27.12.2011р. Сторона позивача не пропустила строк на подання заяви про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами, що підтверджено Ухвалою ВАСУ, яка є остаточною та оскарженню не підлягає (про відкриття провадження).

Відповідач жодним словом не заперечує про те, що саме 26 й 27.12.2011р. виникла та обставина, що питання забезпечення національної безпеки України не належить до компетенції КСУ. Я вважаю, що така «дрібна» обставина, як забезпечення національної безпеки України (це прямо передбачено Конституцією України та ст.4 ЗУ «ПОНБУ») є суттєвою і яка сталася саме 26 та 27.12.2011р.

Отже, стосовно дії суду в межах ст.245 КАСУ:

Насамперед, відповідно до ч.1 ст.2 КАСУ завданням адміністративного суду є захист прав, свобод і інтересів громадян України та юридичних осіб. Мій законний інтерес, відповідно до Рішення КСУ №18-рп/2004 від 01.12.2004р., підлягає судовому захисту. Відтак, сам КСУ зазначив, що ВАСУ є єдиний, повноважний і компетентний орган для громадянина України для здійснення такого судового захисту, оскільки громадянин України не є суб’єктом права на конституційне подання з питань прийняття рішень КСУ. Мій законний інтерес прямо тут і зараз полягає у тому, щоб після ново виявленої та суттєвої обставини, яка полягає в тому, що ніхто не ліквідував загрозу національній безпеці України яскраво виражену брутальним порушенням ст.75 та ст.84 Конституції України ВАСУ, як повноважний та компетентний орган відповідно до ст.4, ст.3 та ст.9 ЗУ «ПОНБУ» прямо зобов’язаний, як суб’єкт забезпечення національної безпеки України - ліквідувати загрозу національній безпеці України.

Також, ч.2 ст.8 КАСУ зобов’язує суд, цитую: «застосувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЕСПЛ». До речі, польські колеги депутатів ВРУ були, м’яко кажучи, здивовані, що в Україні не діє принцип верховенства права і не застосовується практика ЕСПЛ, яка забороняє відмовляти будь-кому серед держав, що підписали Конвенцію, в праві на використання ефективного правового захисту (ст.13) та у праві на справедливий судовий розгляд (ст.6).

Отже, залишення без реагування у судовій системі України вищим законодавчим органом країни брутального порушення ст.8, 9, 19, 55, 56, 75, 84 Конституції України ніяк не сприяє дії принципу верховенства права на території України.

Відповідач не стане заставляти суд закрити очі на ст.8 КАСУ, як і на ст.4 та ст.9 ЗУ «ПОНБУ». Відповідно до ст.161 та ст.165 КАСУ суд сам зобов’язаний поставити собі питання: «Яку норму закону застосувати?» Чи формально (з порушенням ч.2 ст.200 КАСУ з урахуванням ч.7 ст.9 КАСУ) на підставі ст.245 КАСУ закрити собі та Феміді очі та вуха чи все ж таки застосувати норму ст.8 КАСУ – забезпечити принцип верховенства права та ліквідувати загрозу національній безпеці України. Чи все ж таки, взяти на себе сміливість та мужність та на підставі ст.8 Конституції України прямо та безпосередньо застосувати ст.22 Конституції України, щодо усунення формальних процесуальних перешкод (якщо такі є) для застосування ст.8, 9, 19, 55, 56, 75 та 84 Конституції України. І як єдиний повноважний орган, в роботу якого ніхто не втручається, виконати свою основну роботу – забезпечити національну безпеку України та дію принципу верховенства права в Україні, а саме припинити шоу «кнопкодавів» (за юридичним змістом – зухвале, постійне, рецидивне та з викликом суспільству брутальне порушення ВРУ вимог ст.75 та ст.84 Конституції України).

Я, як громадянка України, як адвокат, в будь-якому випадку в разі потреби, виконаю свій обов’язок – суб’єкта забезпечення національної безпеки України та буду сама та за допомогою свідомих громадян України, привертати увагу до загрози національної безпеки України з метою ліквідації такої загрози. І це прямо мені переписано нормою ст.4, ст.3 та ст.9 ЗУ «ПОНБУ».

Можете повірити мені – сьогодні я у суді присягаюсь, що я сама і громадянам України підкажу як, коли та яким чином проводити акції громадського протесту у межах правового поля України з привертанням уваги всієї світової спільноти. Якщо ніхто із суб’єктів забезпечення національної безпеки України, зазначених у належному та допустимому доказі (звернення Ананченко О.М.) не бажає виконувати свій прямий конституційний обов’язок, то його виконає народ України – єдиний носій державної влади.

14 березня 2012р. Позивач О.М.Чубко

Ананченко Олег

На виконання вимог частини першої статті 152 КАС України у своєї промові я буду посилатися лише на дослідженні докази – це перша позиція -і друга позиція - моя промова у дебатах буде спрямована лише на переконливе надання суду доводів і переконань саме у руслі розгляду заяви Про перегляд судового рішення за новиявленними обставинами

І прямо тут і зараз починаю.

Позиція номер 1 Щодо формального дотримання ном ст.. 245 КАС України

почнемо з цитування пункту 1 частини другої статті 245 КАС України (якби я це і не зазначив то є Постанова Пленуму ВАСУ № 2 від 06.03.2008 року де прямо сказано:

     З огляду  на  зазначену  норму  під  час розгляду спорів щодо оскарження  рішень,  дій  чи   бездіяльності   суб'єктів   владних повноважень  суди  незалежно  від  підстав,  наведених  у позовній заяві,  повинні  перевіряти  їх  відповідність   усім   зазначеним 

вимогам  - статті 2 КАС України)
Повертаюсь до цитування пункту 1 частини другої ст.. 245 КАС України:  істотні для справи обставини,  що не були і не могли  бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

отже детально і конкретно

істотна обставина – чи є істотна обставина? яка це обставина? і чи могло бути відома мені та позивачу - норма ст.161 КАС та ст.. 165 КАС та не забуваємо і про норму статті 2 КАС України цитовану у вище зазначені Постанові Пленуму ВАСУ зобов’язує суд поставити собі такі питання.

Отже

а) загроза національні безпеці України – безумовно є і ця обставина загально відома і визнана стороною оскільки і головне це є істотна обставина.

Голова ВРУ згідно Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» представляє ВРУ і у телевізійних ефірах визнавав, що народні депутати України порушують ст.. 84 Конституції України і тому суд – ви судді п’ятої колегії, добре знаючи правила частини другої та частини третьої ст.. 72 КАС своїми діями визнали, що обставина порушення ВРУ статті 84 Конституції України не потребує доказуванню і не стали витребувати стенограми пленарних засідань ВРУ, як це Ви робили при розгляді справи №П-95/10 від 09.09.2010 року (за позовом Вашого колеги до ВРУ) і за тієї суттєвої умови, що народний депутат України під присягою свідка дав свідчення у судовому засіданні на підтвердження порушення ВРУ статті 84 Конституції України.

б) за нормою статті 3 Закону України «Про Основи національної безпеки України прямо цитую: Об'єктами національної безпеки є:людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи;суспільство - його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси;держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

Таким чином постійне, брутальне порушення  ВРУ України ст.. 84 Конституції України є загрозою національної безпеки і є суттєвою істотною обставиною, але я говорю не тільки про  наявність самої загрози національні безпеці України, а про ту істотну обставину, що ця загроза національній безпеці України так і залишилась після судових рішень КСУ . І на це я акцентую увагу суду, при тому  законодавчому вирішенні,  що за нормою статті 4 Закону  України «Про основи національної безпеки»  КСУ не є суб’єктом забезпечення національної безпеки України на відміну від ВАСУ - повноважного і компетентного суду загальної юрисдикції , який має права і їх реалізує. Зокрема, у вище цитованій  Постанові ВАСУ по справі П-95/2010 від 09.09.2010 судова колегія   так прямо і  зазначила – цитую дослівно: Таким чином,  оскільки при вирішенні Верховною Радою  України питання   стосовно  ОСОБА_10  не  забезпечена  важлива  процедурна гарантія щодо права судді бути присутнім на  пленарному  засіданні Верховної  Ради  України  і надавати свої пояснення,  то постанову щодо  її  звільнення  за  наведених  обставин  не  можна   визнати законною. 
Таким чином судді захисти права і свободи свого колеги – за посадою позивач, який звертався до ВАСУ був суддею, визнавши, що права і свободи судді, який порушив присягу судді (це ВАСУ і визнає і не заперечує) - його право судді  права бути присутнім  на пленарному засіданні ВРУ на якому суддю було позбавлено бути суддею  є об’єктом забезпечення національної безпеки України і поставили ВРУ на місце не дивлячись на конституційність чи неконституційність норми ст.. 17 КАС України і правильно вирішили, що справа підсудна ВАСУ,  а до того ще взяли і  витребували від ВРУ  стенограму пленарного засідання ВРУ. Ось так ВАСУ захищає права і свободи свого колеги.

Обставини встановлені судовим рішення не треба доказувати.

Тепер коли у суду не виникає сумніву, що права і свободи людини і захист судом законного інтересу (згадуємо про рішення КСУ № 18 –рп/2004 від 01.12.2004) є об’єктом національної безпеки як і із статті 3 вище зазначеного Закону -: суспільство - його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності

До речі, щодо історії - українські козаки за одне цікаве місце повісили б козака,коли б дізналися, що він козак (ким би він не був) голосував за іншого і не дивились би чи підсудна ця справа КСУ.

як одним із об’єктів забезпечення об’єктом забезпечення національної безпеки України є і конституційний лад , зокрема в нашому реаліті-шоу - наш добрий конституційний лад,коли ЗМІ без перерви на рекламну паузу ведуть репортажі із залу пленарних засідань ВРУ про шоу кнопкодавів, до речі ТРК Україна 13 березня 2012 року показувала реаліті-шоу кнопкодавів і цього судового процесу. Таким чином ЗМІ на відміну від КСУ і Ваших попередніх колег виконували і зараз виконують вимоги ст.. 9 Закону України «Про основи національної безпеки України» привертали і продовжують привертати увагу суспільства на загрозу національній безпеці України. Тепер справа тільки за ВАСУ (при тій умові, що ніхто кому законом положено не реагує на загрозу національній безпеці України).

Тепер щодо тієї позиції чи могло бути відомо мені і позивачу, що КСУ об’єктивно всебічно і повно розгляне справу при тому суттєвому моменті, чи знав КСУ при прийнятті рішення, що була порушена у ВРУ стаття 84 КСУ України. Ні не могло бути відомо, оскільки є Розпорядження Голови КСУ № 57/2011 від 30 серпня 2011 року, яким заборонено будь-кому крім самого КСУ, крім сторін у конституційному провадженні (включно за суперово засекреченими ПІБ народних депутатів України) знайомитись з матеріалами конституційного провадження до прийняття рішення і тому навіть попередній склад суду не мав права витребувати із КСУ конституційну справу. До речі і Ви судді, які зараз розглядаєте справу виконуєте Розпорядження Голови КСУ, яке розміщено на сайті КСУ і на всяк випадок не витребуєте конституційну справу.

Таким чином ані позивач, ані представник позивача не знали і не могли знати, що КСУ буде розглядати порушення ВРУ статті 84 Конституції України в тому сенсі, що КСУ при прийнятті рішення добровільно ліквідує загрозу національні безпеці, але КСУ не став брати на себе функції суб’єкта забезпечення національної безпеки вирішив, що відповідно до вичерпного переліку зазначеному у ст. 4 Закону України «Про основи національної безпеки України» КСУ не належить до суб’єкта забезпечення національної безпеки України, а тому і логічно і законно до компетенції КСУ відповідно до норми статті 14 Закону України «Про Конституційний Суд України» таким чином КСУ відкрив і розтлумачив для ВАСУ:

а) що саме до компетенції ВАСУ належить питання забезпечення національної безпеки України, оскільки таке питання не належить до компетенції КСУ і тому норма частини третьої статті 17 КАСУ виключає КСУ, як такий суд якому належить юрисдикція забезпечення національної безпеки України і це стало відомо 26 і 27 грудня 2011 року і тому ВАСУ і відкрив провадження по розгляду Заяви Про перегляд судового рішення за новиявленним обставинами.

І таке просте питання, а чи відомо було ВРУ, що вона брутально порушує ст.. 84 , ст. 75 Конституції України? І чому ВРУ теж, як суб’єкт забезпечення національної безпеки мало того що не реагує, а ставить формальні (якщо такі і були до судових рішень КСУ) перепони для того, щоб повноважний і компетентний суб’єкт забезпечення національної безпеки України такий яким є ВАСУ, як суд загальної юрисдикції, ліквідував би загрозу національній безпеці України ??

А це – така дія (бездіяльність ВРУ) вже є зловживанням права стаття 17 Конвенції і в поєднанні до ст.. 6, 13 Конвенції (Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод») за нормою ст.. 37 Конвенції обов’язково Європейський Суд з прав людини розгляне справу, не кажучи, що про цю справу я, позивач, інші свідомі громадяни (не труси звичайно) повідомлять майже усьому світу з резонансними акціями протесту у правовому полі).

До речі, і Президент України теж доволі відкрито зловживає своїм правом, захищаючи свого сина кнопкодава (за сумісництвом народного депутата України працюючого) тому і не гарантує дію норм Конституції України у вищому законодавчому органі України де працює його син один із порушників ст.. 75 та ст. 84 Конституції України. Я вважаю, що буде занадто коли Президент України в одному випадку проявляючи службову імпотенцію ніяк не реагує (його і ніхто не просив втручатися у роботу суду, але він на відміну від мене і позивача є суб’єктом права на конституційне подання з питань прийняття рішень КСУ) на загрозу національній безпеці, а потім буде скаржитися, що судді порушили статтю 245 КАСУ. Але такі потенційні намагання, які зазначені вище з боку Президента України, з боку Генеральної прокуратури України, котра вважає занадто малим для народного депутата України хабар у півмільйона доларів США), з боку Вищої Ради юстиції не відповідають вимогам пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України - цитую: У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:…. 8 )пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

Ну не …. собі баланс - такі ваги Феміди - національна безпека України на одній чаші вагів у Феміди, а на іншій чаші вагів у тої ж тьоті Феміди, котра стоїть у ВАСУ норма ст.. 245 КАС України (якщо ігнорувати, що національна безпека України є істотною і суттєвою обставиною).

Окрім того судове рішення ВАСУ є остаточним і його може скасувати лише ВСУ за однієї умови що Європейський Суд з прав людини визнає порушення Україною ст.. 6, 13, 14, 17 Конвенції (до речі держава не може на себе подати скаргу, що порушена ВАСУ Конвенція і я не вважаю себе дебітом і не буду подавати скаргу, якщо ВАСУ забезпечить національну безпеку України) Щодо неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права до ВАСУ не допустить до ВСУ (є відповідна Постанова оскільки ВАСУ працює як суд першої інстанції тому і не допустить для перегляду судове рішення, яким ВАСУ забезпечить національну безпеку України, якщу таку Заяву подасть ВРУ або зв’язківець ВРУ за суміцниством представник відповідача)

Прямо тут і зараз цитую Вашого колишнього шефа, котрий був Головою ВАСУ, а зараз є суддею КСУ: «Тобто жодні інші нормативні, а тим більше індивідуальні правові акти (в тому числі й судові рішення) не зв’язують суд у питанні права. Разом із тим, наведене положення Конституції України необхідно тлумачити у поєднанні із конституційним принципом верховенства права (стаття 8 Основного Закону). При такому підході закон визнається важливим, проте не єдиним джерелом норм права. Принцип верховенства права передбачає низку правил, що дають змогу судам поряд із нормами позитивного права виявляти та застосовувати ще й положення природного права. При чому серед таких положень є й такі, що поширюють свою дію на судову процедуру. (Юридичний вісник України" №35 (739) 29 серпня - 4 вересня 2009 року і на сайті -- http://www.vasu.gov.ua/ua/imp_sub.html?_m=publications&_t=rec&_c=view&id=1159

І це каже Вам ні Ананченко О.М. і це каже Вам ні Чубко О.М., а це каже Вам суддя КСУ колишній Ваш шеф.

Ніхто не заважає суду прийняти окрему Ухвалу і це таж реагування на загрозу національній безпеці України, але ми вже бачили реагування ВРУ – шоу кнопкодавів триває і триває, ми бачили реагування гаранта (точніше противоправну його бездіяльність), ми бачили реагування КСУ котрий прямо зазначив, що до юрисдикції КСУ не належать питання ані правозастосування, ані питання забезпечення національної безпеки України.

Слід окремою строчкою зазначити в описовій і мотивувальній частині судового рішення ВАСУ, що Пленум ВСУ не може встановлювати за ВАСУ обставини (обставини порушення ВРУ ст.. 75 і ст.. 84 Конституції України) і цього не можуть робити інші суб’єкти забезпечення національної безпеки України – так що вперед і з піснею Вам судді ВАСУ і карти в руки - ПРИПИНИТЬ шоу КОНПКОДАВІВ у ВРУ - ЗАБЕЗПЕЧЬТЕ НАЦІОНАЛЬНУ БЕЗПЕКУ УКРАЇНИ

Ще штрих не можна бути трохи вагітним усіє міцністю, усіма повноваженнями Ви і саме ВИ судді ВАСУ повинні зробити таки гучний урок для кнопкоадвів (а юридично і логічно гвалтивніків Конституції України, службових імпотентів ) щоб навіть і не було думки у вищому законодавчому органі країни ґвалтувати Конституцію України, топтати чим можна і не можна норми моралі і насміхатися над судовою владою (я не проватор але такого нахабства не потерпів би).

Я використаю усі можливості: і рада суддів, і громадські організації, і іноземні органи влади, і громадяни України будуть долучені до забезпечення національної безпеки України, сподіваюсь що після судового рішення ВАСУ такого не станеться.

позивач теж виступить з промовою і зазначить інші доводи і аргументацію щодо задоволення Заяви Про перегодя судового рішення.

14 березня 2012 року Ананченко О.М.

Запись была опубликована: glavred(ом) Четверг, 15 марта 2012 г. в 8:04
и размещена в разделе Наше право, Соціальне партнерство.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта