?> РИЛЬСЬКІ | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
05.04.2005, рубрика "Проза"

РИЛЬСЬКІ: ПОГЛЯД КРІЗЬ ВІКИ

Продовження. Початок «ПЧ» № 3(15) березень 2005

Цікавий випадок трапився із Ромуальдом Рильським (в Уманському базиліанському колегіумі йому дали прізвисько Шестопалек), прадіда братів Тадея та Юзефа Рильських, якому Тадей Розеславович присвятив статтю “Рассказ современника о приключеніях с ним во время Колиївщини”.  Ромуальд, тоді ще 14-літній хлопець, учень колегіуму,  випадково натрапив на загін гайдамаків і мав бути страчений, але в останню мить, немовби натхенний якимись вищими таємничими силами, почав співати відомий у народі чудовий псалом “Пречистая Діво, мати руського краю”. Отаман, зворушений псалмом, заплакав і відпустив хлопчика, сказавши: “Шкода його губити, візьміть собі його за дячка, нехай вам у церкві співає”. Разом з ним гайдамаки відпустили на волю й інших шляхтичів, засуджених до страти. Цю пригоду Ромуальд Рильський не забув до кінця своїх днів. Оповідь про неї записав його син, Теодор Рильський, а опублікував правнук Тадей.

Теодор Ромуальдович Рильський на 1820-й рік володів селом Почуйки Сквирського повіту Київської губернії, де жили 198 селянських душ, селами Болешів та Покришев Радомишльського повіту, це ще 200 душ. Тобто це була не дуже багата шляхта. У 1807-1808 роках Теодор був депутатом шляхетської комісії Київської губернії, а  у 1814-1817 рр. за вибором шляхти – підкоморієм у Сквирському повіті.   З 30 жовтня 1820 року за вибором місцевої шляхти Рильський одночасно був ще й маршалком шляхетства Сквирського повіту. Одні дослідники (В.Свербигуз) вважають, що він ніколи так і не був одружений, інші (І.Власенко, Н.Пазяк) називають трьох його онуків – Тадея, Юзефа та Магдалену.

Тадей-Рильський1

Тадей Рильський

Тадеуш Розеславович народився 2 січня 1841 року в селі Ставищах Сквирського повіту Київської губернії в родовому маєтку Рильських.  Його батько -- Розеслав-Карл-Іван-Теодор Теодорович був повітовим маршалком шляхти, мати  походила з роду Трубецьких.  Два різні табори – польський і український по-своєму змальовували постать батька, причому реальне зображення часто поступалося місцем чисто легендарним вимислам. Польська шляхта, використовуючи сімейні колізії родини, намагалася відтінити “невдячність” синів (Тадея та Юзефа) по відношенню до свого батька і всього шляхетського стану, звичаї і закони якого вони “зрадили”, перейшовши на бік українських “хлопів”-кріпаків, тобто тієї частини суспільства, яка, за поняттям шляхти, й народжувалася лише для того, щоб служити панам (як писав у своїй “Історії України” Тадей Розеславович, “забувала вельможна шляхта, що всякий чоловік однаково родиться..,вміла вона кричать за золоту вільность, та не вміла єю поділитця з людом.., простого селянина називала хамом, а словом хлоп вона лаялась, забула, що той нікчемний хлоп своєю працею єї годує…”).

Молоді українські просвітителі, товариші Тадея та Юзефа, підкреслювали бунт синів супроти батька-кріпосника, за тодішнім висловом  “мошрадзея”, втілення усіх нелюдських і деспотичних рис шляхетства.  Селянство, яке, за словами одного з доносів, “інстинктивно співчувало” братам Рильським, особливо Тадею Рильському, бо бачило у ньому свого захисника, “хлопського пана”, визволителя від усіх утисків і бід, на основі подій, що відбувалися в родині Рильських, створило легенду, котра передавалася із уст в уста (її ще й сьогодні можна почути від старших людей у Романівці, що на Попільнянщині): лютий батько виганяє сина, який заступався за кріпаків, з дому, проклинає його і позбавляє спадщини. Лише після смерті батька ксьондз знімає проклін (інший варіант – батько перед смертю   прощає синові) і, таким чином, повертає йому частину спадщини, котру той роздає селянам.

Однак детальніший аналіз життя Розеслава Рильського спростовує ці легенди. Як видно із доносів, батько любив синів і не суперечив їм: побачивши, що сини разом із селянами скиртують сіно, Розеслав Рильський сказав кучерові: “Хай паничі роблять і помагають”. За згодою батька Тадей Рильський частував селян на обжинках, робив їм подарунки. Крім того, Розеслав Теодорович боронив синів перед сусідніми поміщиками, допомагав їхнім товаришам (так, згідно з доносом, він дав 2 000 карбованців сріблом Володимирові Антоновичу для поїздки за кордон).  Одним словом, як свідчать поліцейські рапорти, батько знав про діяльність синів. Причиною ж легендарного мотиву, як згадує Орест Левицький, стало те,  що в середині 60-х років родина Рильських опинилася на межі розорення. Частину майна довелося продати, а вже після розподілу спадку між дітьми Тадею Розеславовичу ще довгі роки доводилося сплачувати родинні борги.

Шкода, що дуже мало відомостей залишилося про матір Тадея Розеславовича – Дороту Рильську (в дівоцтві Трубецьку). Її мати, Людвіка Трубецька, походила з родини Росцішевських (це видно з фотокопій метрик Тадея, Юзефа та Магдалени Рильських, які зберігаються у Київському літературно-меморіальному музеї М.Т.Рильського).  Цікаво, що про Людвіку Трубецьку згадується в рапортах поліцейських чиновників, які повідомляли своє начальство про те, що Тадей та Юзеф Рильскі вели якісь особливі “дружні розмови” з “бабушкою Рыльських княгинею Трубецкою и Василієм Фрейгангом”.

Далі буде…

Валерій СЕРДЮК 

Надруковано «ПЧ» № 4 (16) квітень 2005

Запись была опубликована: glavred(ом) Вторник, 5 апреля 2005 г. в 13:46
и размещена в разделе Проза.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта