?> РИЛЬСЬКІ | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
05.05.2005, рубрика "Проза"

РИЛЬСЬКІ: ПОГЛЯД КРІЗЬ ВІКИ

Батько намагався прищепити синам панські принципи й манери, та дарма.

Навчаючись у Другій київській чоловічій гімназії, Тадей поринув у демократичну атмосферу, яка назрівала серед вихованців. У роки навчання на історико-філологічному факультеті Київського університету святого Володимира, він знайомиться з Павлом Чубинським та Володимиром Антоновичем і назавжди робить вибір між польською та українською національними ідеями, пише патріотичні статті, бере участь у перепохованні Тараса Шевченка, роздає його твори селянам.

Рильський-Тадей

Братів Рильських хотіли виключити з університету, або перевести до Казанського, Але справа набула розголосу, і за студентами Тадеєм і Осипом (Юзефом-Марціялом) встановили суворий нагляд поліції. Настільки суворий, що хворому на сухоти Осипу заборонили виїхати на лікувальні води і він помер 1862 року…

Когорта молодих діячів національного відродження починає носити українські вишиванки,  розмовляти українською мовою, цікавитися історією свого народу. Діяльність цих людей в устах правобережної польської шляхти дістала зневажливу назву “хлопоманства”. Саме ці “хлопомани” стали осердям майбутньої “старої” “громади”.

“Квіткою …юнацтва 60-х років (Х1Х століття – прим. авт.) – славних років обчеської свідомості і відродження українського національного почуття” назвав Тадея Рильського Микола Лисенко.  В університеті, який Рильський закінчив 1862 року, він найбільше цікавився політичною економією. Лекції з цієї дисципліни читав професор Микола Бунге, який тоді пропагував вільну працю, приватну ініціативу, ринкову конкуренцію. Остання стаття Тадея Рильського у журналі “Основа” (кн.2, 1862 р.) присвячена саме економічним положенням, які доводили недостатність селянських земельних наділів за уставними грамотами 1861 року. Згодом ці наділи було збільшено урядом.

Батько Тадеуша нарешті змирився з напрямом синових думок, заповів йому третину свого майна, зокрема й маєток у селі Романівці. Тадей Розеславович одружився зі своєю кузиною, але дітей у них не було. На жаль, Людгарда з роду Рильських (далека родичка) невдовзі померла, а 1878 року він побрався з романівською селянкою Меланією Чуприною.

З поліцейського доносу: “Рыльский 8 февраля 1880 года женился на дочери крестьянина, причем был выполнен в точности весь свадебный обряд, бывающий у крестьян”. Як згадують у Романівці, Меланія Федорівна вирізнялася високою духовною красою і чарівним голосом. Вона знала безліч пісеь і любила співати. Любов до пісні Меланія Чуприна передала усім своїм синам. Дуже любив народні пісні і Тадей Розеславович. За словами Ореста Левицького, вже помираючи, він просив відчинити вікно, щоб було чутно, як співають дівчата на току.

Багато років життя Тадея Рильського пов’язано із Романівкою (нині Попільнянський район Житомирської області). Після смерті батька він сорок років там господарює.  За весь час пан Рильський не мав жодної тяжби з односельцями, виконував обов’язки почесного мирового судді.  Досконало вивчивши цивільні закони,  він давав безкоштовні юридичні консультації романівцям і жителям навколишніх сіл. Не обмежувався порадами, а складав селянам потрібні папери і виступав у судах як їхній адвокат. Будучи католиком, пустив до свого будинку православну церковно-парафіяльну школу, а потім збудував для неї окреме приміщення, оплачував учителя і сам учителював. Укомплектував бібліотеку для селян.

Романівський пан зажив слави доброго агронома та економіста. Селяни разом з ним постачали хліб аж до Кенігсберга, минаючи посередників. Тобто вони вирощували добірне зерно. Тадей Розеславович допоміг сільській громаді дешево купити землю в сусідського поміщика, а місцевим чиншовикам – закріпити за собою чиншові грунти (орендовані землі).

Ще на початку наукової діяльності Рильський почав друкувати свої праці з етнографії та економіки у часописі “Основа”, який виходив у Санкт-Петербурзі”. Далі розвинув економіко-правову тему в “Киевской старине” і найбільшому за обсягом творі “Студії над основами розкладу багатства”.

Підготував Валерій СЕРДЮК 

Надруковано «ПЧ» № 5(17) травень 2005

Запись была опубликована: glavred(ом) Четверг, 5 мая 2005 г. в 12:51
и размещена в разделе Проза.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта