?> РИЛЬСЬКІ | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
05.03.2005, рубрика "Проза"

РИЛЬСЬКІ: ПОГЛЯД КРІЗЬ ВІКИ

19 березня цього року минуло 110 років від дня народження  Максима Тадейовича Рильського, видатного українського поета, публіциста, перекладача. 

Його успіх на літературній ниві зовсім не був випадковим.  З одного боку – це чудова освіта і самоосвіта, а з іншого – хіба у відомого хлопомана, друга історика Володимира Антоновича, одного із засновників “Громади” могли народитися інші діти?

Рыльский

М.Т.Рильський

Рильські посідали почесне місце серед українських шляхетських родів, котрі брали свій початок ще в сивій давнині. Століття за століттям змінювалися його коліна, за предками поставали нащадки, а разом зі зміною поколінь передавалися й родинні оповіді та перекази.

Родинним витоком Рильських відомий польський знавець шляхетських родів єзуїт Каспер Несецький називає село Рильське, що біля Рави (нині Рави-Руської) : “Рильські гербу Остоя в Равському, Краківському воєводствах та інде. Гніздо того дому є Рильське, дві милі від Рави”.

Далі автор перелічує членів роду, згаданих у старопольських хроніках, грамотах та урядових документах: Рильського, дворецького короля Августа Першого (Сигізмунда-Августа, що жив у 1520-1572 рр.); Фелікса, доктора духовного права (помер у 1565 р.); Самуеля, коронного підкоморія; Станіслава і його доньку Зофію; Франтішка, кам’янецького старосту (помер 1693 р.), та його синів – Яна, Франтішка і Владислава; Петра, равського суддю; Марціана, дворецького Владислава Четвертого Вази (1595-1648 рр.); Симона, його сина Станіслава і Станіславових синів – Войцеха, київського міського писаря (1643), і Станіслава (мав сина Людвіка), житомирського міського писаря; Владислава (згадується 1640 р.),  Криштофа, комісара із сейму 1670 р.; Бенджаміна; Петра, каноніка куявського, який давав пожертвування вінницькому єзуїтському колегіуму, та Яна, його брата, котрий був ксьондзом у селищі поблизу Любліна (згадується під 1691 р.); Адама і Миколая з Рави (1674 р.); Миколаєвих дочок Анну та Рожу; Міхала, гощинського каштеляна (згадується 1685 р.);  Антонія (вказується 1697 р.); Юрія і його синів – Кшиштофа, Штефана та Якоба; Лукаша Рильського.

На жаль, детальних відомостей про цих осіб в українських дослідників немає. На особливу увагу заслуговують ті з них, що жили на теренах Житомирщини та Київщини. К.Несецький згадує київського міського писаря Воцеха (у 1643 і 1647 рр.), його дружину Зофію Гродецьку та брата Станіслава, житомирського міського писаря (його дружину – дівоче прізвище Ліплянська – і сина Людвіка). Як пише Орест Левицький, “рід Рильських старовинний на Україні, один із членів цієї родини був київським міським писарем у другій чверті ХV11 сторіччя. Прадід Тадея Розеславовича,  Ромуальд, учився в уманській базиліанській школі саме в той час, коли Умань у 1768 році була забрана гайдамаками”.

На думку провідного знавця історії того часу Володимира Антоновича, до виникнення Люблінської унії випадки переходу української та білоруської шляхти “в латинство … були лише рідкісними винятками”. Прізвища представників роду Рильських В.Антонович знайшов серед іншої української шляхти в постановах шляхетських провінційних сеймів в Україні, “учасники яких від самого виникнення Люблінської унії, тобто з 1569 року до другої половини ХV11 сторіччя, вели з цими постановами постійну боротьбу проти зазіхань Польщі на права й інтереси православної церкви” та українського народу, а отже, “не могли бути нічим іншим”, як правсолавними українцями. “Наймогутніші елементи Речі Посполитої, за словами Антоновича, творилися з української шляхти”.

Далі буде…
Валерій СЕРДЮК 

Надруковано «ПЧ» № 3(15) березень 2005

Запись была опубликована: glavred(ом) Суббота, 5 марта 2005 г. в 16:01
и размещена в разделе Проза.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта