?> Розповіді про творців українських пісень, які стали народними | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.

Вітальня української пісні

Виростеш ти, сину

Музика Платона Майбороди
Слова Василя Симоненка

Вирастеш ти сину 1

Вирастеш ти сину 2

Виростеш ти, сину,

Вирушиш в дорогу,

Вирушать з тобою

Приспані тривоги.

За тобою завше

Будуть мандрувати

Очі материнські

І білява хата.

А якщо впадеш ти

На чужому полі,

Прийдуть з України

Верби і тополі,

Стануть над тобою

Листям затріпочуть,

Тугою прощання

Душу залоскочуть.

Можна вибрать друга

І по духу брата,

Та не можна рідну

Матір вибирати.

Можна все на світі

Вибирати, сину,

Вибрати не можна

Тільки Батьківщину!

Заповіт поета

В житті бувають події, що не забуваються з роками, в пам’яті залишаються завжди. Ще в роки моєї юності в Котовсьому районі на Одещині, влітку 1968 року якось почув, як за селом Качурівкою на полі жінки співали, виводили зворушливо:

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги.

А з яким болем співали рядки:

І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі...

Мене полонили, схвилювали ці глибокі за змістом поетичні рядки і раніше не чута, наспівна мелодія. Тому тихо стояв на обніжку широкого поля, рясно помереженого довгими зеленими рядочками буряків, і все слухав, як заклично, могутньо лунало далеко-далеко:

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину!

Затихла пісня. Підійшов до гурту колгоспниць і запитав:

– Чи ви, бува, не знаєте, хто автор цієї чудової пісні?

Жінки подивилися на мене уважно, а одна найбільш сміла, кароока промовила:

– Це народна пісня. Нам дуже подобається, от її і співає вся ланка.

Через кілька днів цю ж пісню транслювало республіканське радіомовлення. Її виконували три самодіяльні співачки з Барського району Вінницької області. Диктор оголосив їхні прізвища, але не назвав авторів тексту й музики пісні „Виростеш ти, сину”.

Мене все непокоїло, хто саме створив таку чудову пісню? І якось випадково в сільській бібліотеці я взяв невеличку збірку віршів Василя Симоненка „Земне тяжіння”, що вийшла в столичному видавництві „Молодь” у 1964 році. На жаль, автор не побачив її, бо відійшов у вічність у грудні 1963 року. Йому тоді виповнилося лише двадцять вісім років. На першій сторінці збірки був надрукований ліричний вірш „Світ який – мереживо казкове”, а на другій сторінці – „Лебеді материнства”, що починався так:

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,

Сиплють ночі у лимані зорі сургучеві.

А в ньому були оті рядки, які я почув улітку за селом Качурівкою на широкому полі. Так я відкрив для себе автора тексту народної пісні „Виростеш ти, сину” – українського талановитого поета, свого земляка з Полтавщини Василя Симоненка. Його ім’я не називали, замовчували. Тодішня влада все робила для того, аби в народі не знали творів цього непокірного, чесного і мужнього митця, котрий свідомо і твердо став на тернистий шлях великого Тараса Шевченка – шлях нелукавої любові до рідного народу. Тому правдиві вірші Василя Симоненка були зняті з друку в журналах „Зміна”, „Жовтень”, „Дніпро”, „Вітчизна”. Особливо поглумилися, понівечили його твори „вірнопіддані” редактори газети „Літературна Україна” та журналу „Україна”. Й досі живі ці „діячі”, продовжують вершити свою справу. Та й цього було замало можновладцям. У серпні 1963 року йому заборонили в Одесі виступити на літературному вечорі, присвяченому пам’яті Т.Шевченка. Від хворого та зацькованого поета відвернулися колишні, так звані „друзі” - літератори. Про нього не забував талановитий поет-лірик Василь Діденко. Він, де тільки міг, друкував ліричні вірші свого побратима. У справжніх поетів заздрощів ніколи нема!

Василь Симоненко відчував, знав, що в нього тяжка хвороба. Він, фізично немічний, але духовно сильний молодий чоловік, взяв на руки свого чотирирічного сина Олеся... З журбою і батьківською теплотою дивися на нього. Цієї миті перед поетом постало його рідне село Біївці, невеличка хата, а за нею вдалині ставок, в який вночі зазирали зорі з високого неба степової Полтавщини. Він ніби побачив тополі, верби. Все дивися на сина свого, в його довірливі оченята, і з болем читав йому вірш „Лебеді материнства” Це не просто був звичайний ліричний вірш Василя Симоненка, а заповіт батька сину, і нам, громадянам незалежної України:

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину!

Відомому композитору і земляку поета Платно Майбороді подобалися змістовні, мелодійні твори Василя Симоненка. Коли Платон Іларіонович у збірці „Земне тяжіння” прочитав вірш „Лебеді материнства”, у нього боляче стислося серце. Цей вірш зворушив композитора, він створив наспівну мелодію і назвав твір так гарно – за першим рядком вірша: „Виростеш ти, сину”.

Ця чудова пісня сподобалася усім. Її співали і в селах, і в містах України. Навіть у Білорусії та Росії. Бо вона кожного закликає любити свій край, своє село, місто.

Вперше з нотами пісня „Виростеш ти, сину” була надрукована в 1971 році в „Пісеннику”. І, що дуже цікаво, не тільки мовою оригіналу. А також у перекладі російською мовою.

За посмертні  збірки поезії „Лебеді материнства” (К,1981), „У твоєму імені живу”, Народ мій завжди буде” В.А.Симоненку в 1995 році присуджено Державну (з 2000 – Національну) премію України імені Тараса Шевченка.

Володимир КАПУСТІН
текст друкується за книгою
„Одна на цілий світ”,
видавництво „Криниця”,
Київ, 2003 р.

Надруковано «ПЧ» № 9 (21) вересень 2005

Запись была опубликована: glavred(ом) Вторник, 13 сентября 2005 г. в 16:14
и размещена в разделе Вітальня української пісні.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

На сообщение "Розповіді про творців українських пісень, які стали народними" Один комментарий

  1. oleksa сказал(а):

    Таїсія Повалій наспівала кілька рядків лірично, можна послухати тут http://www.youtube.com/watch?v=Xo2GA3YmB3Y

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта