?> Що є патріотичне, а що – ні? | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
31.01.2005, рубрика "Сторінка читача"

Що є патріотичне, а що – ні?

Редакція газети на вимогу читачів цього номеру починає нову рубрику обговорень „Що є патріотичне, а що – ні?”.
Так до нас звернувся із листом та інформацією постійний читач і активний співпрацівник нашої газети інвалід-чорнобилець Бесселовський Анатолій Григорович, котрий мешкає в місті Києві і на протязі останніх п’яти років добивається від влади соціально справедливого ставлення до себе.
Анатолій Бесселовський – єдиний з інвалідів-чорнобильців України, котрий пройшов усі щаблі судової влади. Навіть змушений був для захисту своїх прав звернутися у Європейський суд з прав людини. На його звернення вже відкриту справу за №33864/04. Редакція має листа до Анатолія Бесселовського з міста Страсбургу від Європейського суду.

Якщо про справу коротко, то йдеться про системне ігнорування права інвалідів-ліквідаторів на отримання житла у визначений Законом термін. Після багаторічного чекання він почав добиватися справедливості через судові інстанції, у так званих, „незалежних і справедливих” вітчизняних судах. З часу подачі заяви до першої інстанції і до розгляду пройшов рівно рік. На подальші інстанції і апеляції пройшло ще близько року.
Держава Україна, саме з нею буде судитися Анатолій Бесселовський в Страсбурзі, не хоче виконувати своїх обов’язків. Державні чиновники кажуть, що не має достатніх коштів. Редакція впевнена, що багатьом іншім чорнобильцям, які стоять в черзі на житло десять і більше років, до болі знайома така відповідь.
Питання ускладнюється ще й тим, що у Бесселовського взагалі не має власного житла. У нього є тільки довідка про те, що він здав житло, тому що забруднення території того міста, де було його помешкання, складає від 15 до 40 кюрі на кв. км.
І якщо, багато людей терплячи (в багатьох випадках мешкають по три і більше родини в одній квартирі) чекають своєї черги десять і більше років, то Анатолію Бесселовському героям-панфіловцям відступати нікуди.
Більш того, він усвідомлює, що десять років української судової тяганини може не витримати, тому що у нього – „онкологія”...
Саме тому у Чорнобильському законі передбачено отримання житла впродовж одного року.
Тому, що радіація в першу чергу скорочує саме життя ліквідатора.
Перш за все це стосується інвалідів-чорнобильців.
Ми впевнені, що наші читачі не стануть осторонь, ми чекаємо ваших листів. Газета „Пост Чорнобиль” надасть трибуну усім чорнобильцям задля висвітлення цих складних питань. І не тільки щодо житла: а й з приводу всіх питань виконання Чорнобильського закону.
Треба доповнити, що позитивне вирішення проблем Анатолія Бесселовського буде стосуватися всіх чорнобильців, які перебувають на даний час на черзі. Тому, що практика Європейського суду така: Держава, що програє суд у Страсбурзі, повинна потім привести своє законодавство або виконання його у відповідності до рішень Європейського суду.
Тож лист до редакції починається з таких слів:

Чому саме таким шляхом я змушений шукати соціальної справедливості?

Тому, що для законного задоволення моїх вимог від виконавчої системи України, як і від українського судочинства годі вже чекати. Як що вони разом, в унісон своїми рішеннями ігнорують спеціально розроблений Чорнобильський закон. А замість нього дотримуються і враховують лише постанови Кабінету Міністрів України (хіба можливі у XXI сторіччі декретно-правові відносини започатковані у 1917 році?) Та й міфічний, цією же установою створений начебто тяжкий економічний стан, не заважає створенню новітніх мультимільйонерів не із середовища чорнобильців. А суди, прокуратура та інші установи, відповідні за нагляд, щодо дотримання Конституції і букви Законів слугують лише відомим інтересам. Через те й не дивно, що саме вони „потребують особливого догляду” з боку столичної влади, кожен рік отримують у десятки разів більше квартир, ніж чорнобильці.
Та й на парламентських слуханнях, присвячених 18-й річниці Чорнобильської катастрофи допитливому було все ясно. Так новий міністр МНС Рева Г.В. розказуючи про те „якою нечуваною бідою увійшла в його серце і душу чорнобильська біда”, виявив лише „серйозне занепокоєння тенденції зростання інвалідності серед чорнобильців-ліквідаторів”. Визначивши їх збільшення за минулий (тепер уже позаминулий) рік на 4 тис. осіб. Незрозуміло – кому ж він з того приводу поспівчував? І нарешті, договорився до того, що навіть всі попередні постанови Верховної Ради за минулорічні слухання виникли не з усвідомлення державного боргу перед чорнобильцями, а „на хвилях організованих акцій протесту і безпідставних вимог” І це звучало з уст міністра, виступ якого був за дорученням уряду!
На тих же слуханнях голова Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Руденко Г.Б. у своєму виступі також виказав свою „турботу” щодо чорнобильців, так само і до Чорнобильського закону. Нагадавши про інвалідів-чорнобильців, котрим доведеться чекати (за його ж словами) 150-200 років реалізації проголошених обіцянок щодо житла. І ще гірше за Реву договорився до того, що „прийнятий у 1991 р. Чорнобильський закон був злочином”. А закінчуючи свій виступ, підкреслив, „що не можна допустити, щоб люди, які пережили Чорнобильську катастрофу, потрапили в катастрофу соціальну, яка, на жаль, є”! Слава Богу, хоч у цьому зізнався.
От із цього і виникає наш інтерес, начебто закріплений і Конституцією і Законом. Тому інтерес виконавчої, судової влади, яку законодавча влада аж ніяким чином не стримує, а лише фіксує. Різні інтереси.
А дехто з чорнобильців, звісно з тих, хто, втративши відчуття особистої гідності й солідарності, за спинами десятків тисяч скалічених ліквідаторів, за мізерні подачки від тієї ж виконавчої влади, відстоюючи лише свої корисні інтереси, підписують щороку „мирну угоду” на продовження геноциду стосовно чорнобильців.

Дорікають мені стосовно мого звернення до Європейського Суду, кажучи що це не патріотично.

Та ще й тепер, у зв’язку з „помаранчевою революцією”, і нарешті таки, приходом нового, „народного” президента.
І це вже не кажучи про пенсії. Котрі лише заради підтримки здоров’я і фізіологічного більш-менш пристойного рівня життя потребують іншого виміру. Це ж справжнє знущання, коли інвалід з підприємства має індексовану по галузі пенсію. А ми, згідно того, що більша частина нас начебто „добровольці”, котрі самоскалічились за незрозумілих обставин, право на провинну галузь не маємо.

Так що і в цьому також виникає різності інтересів.

То їм я змушений сказати. Президент новий – а хіба мораль з часів його прем’єрства, коли він започаткував призупинення дій статей Чорнобильського закону у нього змінилась?
Щось я цього не помітив. Ба! Навіть впродовж усієї передвиборчої кампанії ніхто з обох „прем’єрів-кандидатів” словом не обмовились за чорнобильців. Диво та й годі! Деручи горлянки, набираючи прихильників, обидва чомусь забули про тримільйонний електорат чорнобильців.
І тому я саме як чорнобилець дію патріотично, щоб примусити бодай „нову-стару” владу виконувати Конституцію і Закони України.
А Європейський Суд, його рішення мають преюдиціальну силу на теренах України. І захищаючи своє право, я тим самим для всіх інвалідів-чорнобильців добиваюсь прецедийного права. Котре буде як автоматично доведений факт, і їм вже не потрібно буде, рвучи собі нерви, освоювати правила, яким чином треба вклонитися бюрократу-чиновнику або суддям, щоб рішення приймалось по суті і закону.

Звичайні закони визначають правові рамки у межах котрих правове поле діє, а виходячи за її межи, вже порушуються, про те Чорнобильський закон незвичайний, а єдиний у своєму роді чітко визначений, навіть, статтею 16 Конституцією України, а його окремі статті які передбачають дві умови. Перша: гарантоване зобов’язання. Друге: чітко визначений термін розрахунку.

Це вже своєрідна форма векселя. Відмова розраховуватися по такому внутрішньому державному боргу (або порушення терміна розрахунку) тягне за собою конкретні штрафні санкції з відсотковим начисленням у відповідності до банківського вкладу з нарахуванням пені. Тому що це має визначення як матеріальне право, котре має конкретну суму собівартості (як-то житло). Це загально прийняті світові норми і Євро суд з прав людини їх також свято дотримується. А для будь якої держави з ринковими нормами – це свята буква виконання.
Тож будемо чекати його рішення разом і з надією. Бо на протязі майже вже 19-ти років Міжнародні інституті, а також Євросоюз, на словах вельми були стурбовані справами стосовно чорнобильських програм і зменшення соціальної напруги у чорнобильців. Побачимо, які вони принципові на ділі. В решті-решт і нам теж вирішувати, до якого союзу нам рухатись і з ким.

З повагою до читачів газети „Пост Чорнобиль”,

Анатолій БЕССЕЛОВСЬКИЙ,
учасник ЛНА на ЧАЕС, інвалід II-ої групи

Надруковано «ПЧ» №1(13) січень 2005

Запись была опубликована: (ом) Понедельник, 31 января 2005 г. в 12:22
и размещена в разделе Сторінка читача.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта