?> Сорок п’ять діб… у радіаційному полоні | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
23.10.2009, рубрика "Підрозділ № 6033"

Сорок п'ять діб... у радіаційному полоні

Біленчук Михайло 1

перебував спеціально мобілізований ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ обласний військовий підрозділ пожежной безпеки

Біленчук Михайло 2

ЗА КОЛЮЧИМ ДРОТОМ

І на віддалі 20-ти років дивний спогад викликає у нас тридобове перебування того незабутнього 1986 року у середині літа у Новиці за колючим дротом, під охороною міліції та службових собак. Польове наметове містечко, що виринуло на місцевому полігоні з цивільної оборони з нічної темряви разом із ранковими росами, насторожило односельців. Ще більше остраху додало прибуття з усіх райцентрів області "партизанів" (так звично тоді називали прикликаних на військову перепідготовку воїнів запасу Радянської армії). Недо­давали спокою невгамовні "пазики" і "газики", що вдень і вночі впродовж двох діб збурювали до­рожню пилюку.

Додавало нам хвилювань паломництво рідних. Були серед нас щасливчики, яких риданнями вдавалося повертати "домів". Навряд, чи ціною сліз тут об­ходилося. Але найбільше гризоти і переживання несла в собі невизначеність нашого статусу. Ніхто ще не відав, що чекає попереду, задля чого нас зігнали сюди. Одні подейкували, що перекинуть в Афганістан, інші — в Чорнобиль

Неймовірне стало очевидним 17 липня з прибуттям колони ЛАЗів. Нашвидкоруч перевдягнутим у новеньку військову форму та вишикуваним на польовому плацу резервістам зачитали наказ мі­ністра оборони СРСР про перепідпорядкування викликаних на спеціальні збори 257 військовиків Івано-Франківщини Міністерству внутрішніх справ. Тоді ж і оголосили  мету і місце перебування новосформованого підрозділу під номером 6033 — Чорнобильська зона. Команда "По машинах!" про­лунала рівно о 13-ій. Кортеж з восьми автобусів та кількох ван- тажівок з нашими військовими пожитками у супроводі служби Державтоінспекції взяв курс на село Оране, що на Київщині.

Під ошелешеними поглядами перехожих минали вулиці Калуша, Івано-Франківська, Тернополя, Хмельницького... Великий пере­починок нас чекав у лісі неподалік Хмільника. О 22 годині гостинно зустріла нас польова кухня. Тут і заночували в автобусах.

Вранці, о шостій сорок, рушили далі Позаду залишалися Бердичів, Житомир, Коростишів, Макарів... Перші симптоми Чорнобиля відчули під Бородянкою. Неприємно запершило в горлі. У Іванків дісталися о 14 годині. Практично майже за добу ми намотали 635 кілометрів До осиротілого наметового містечка біля населених пунктів Дитятки -  Оране доїхали за 45 хвилин Минулої ночі його полишили наші сусіди, тернопільчани. Від кількох тамтешніх пожежників дізналися, що чекає нас. Насто­рожило, що до Тернополя, на жаль, не всі повернулися живими Острах невідомого чатував на нас на кожному кроці. Благо, що таких тут було чимало сотень. Невтішні роздуми притупляла напружена служба.

Біленчук Михайло 3

ЧОРНОБИЛЬСЬКА ЗОНА

На обживання і підготовку до участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС нам відвели три доби. Майбутні наші позиції на останній станції ще займали луганчани

Перед відставними офіцерами постали реальні військові будні, зримі і незримі проблеми. У штабі новосформованого батальйону за участю кадрових офіцерів Івано-Франківської обласної протипо­жежної служби цілодобово виру­вала суєта. Вивчалася реальна ситуація на ЧАЕС з найрізнома­нітніших джерел, розроблялася стратегія і тактика у надзвичайній ситуації, завбачлива поведінка слабо вишколених солдатів Мар­шрути радіоактивної зони, пункти санітарної обробки були під пильним поглядом офіцерів. Розвідану ін­формацію систематизували у кон­кретні рішення та дії Протягом дня проводили навчання і виснажливі тренування.

Після консультацій із власними медиками найперше сформували відділення для дезактивації при­міщень четвертого блоку ЧАЕС та обслуги робіт по спорудженню сар­кофага над зруйнованим реактором Визначилися із тими, котрі нести­муть службу на ПСО (пункт сані­тарної оборони). Склали графіки виїздів бойових автомобілів на можливі пожежі, що виникали іноді по кілька разів на добу. Скеровувала наші дії відповідна служба сил і засобів пожежної охорони зони.

Для максимального забезпе­чення повного і надійного обліку опромінення особового складу у відділення ліквідаторів аварії ввели двох дозиметристів, що пройшли відповідну підготовку та атестацію.

Першу зміну на ЧАЕС від­правляли і зустрічали усім баталь­йоном. "Не має бути жодного страху й паніки. Головне — злагодженість в роботі. Вихід із освинцьованого приміщення тільки по команді Жодних (думаю, в сантиметрах) відхилень від завчасно узгодже­ного маршруту і місця роботи, бо рівень радіації різнився в рази, іноді сотні разів. За зміну, а вона в реальних умовах підвищеного ризику тривала 8-10 хвилин, доза опромінення не може перевищу­вати двох бер (біологічний еквіва­лент рентгена). Після роботи—тут же лазня, повна заміна одягу". Такими були постійні настанови тим, хто відбував на атомну станцію.

До ЧАЕС необхідно було пройти відповідно зонам три огляди рівнів радіації У разі перевищення доз техніка дезактивувалася. При неможливості досягнення належ­ного рівня на неї чекали могильники Уже на шостий день наш автомобіль, що перевозив ліквідаторів на ЧАЕС, через перевищення радіоактивного фону із третьої зони у другу про­пустили з попередженням вільного і надійного авто в запасі у нас не виявилося

Довозили бійців лише до території АЕС. Рішення прийняли ри­зиковане, але адекватне ситуації: закріпити автомобіль для доставки зміни тільки до міста Чорнобиля, а звідти уже до станції можна було діставатися на автотехніці з вищим рівнем фону. Так виник у нас ще один об'єкт автостоянка на базі місцевих пожежників.

РАДІОФОБІЯ ЗБЛИЗЬКА

У перший день перебування в зоні кожному видали індивідуальний "олівець-дозиметр". Згодом їх змі­нили дозиметри-накопичувачі ра­діації. Після першого лабораторного прочитання нам їх вже не повер­нули. Не видали і нових. Нам до­водилося розраховувати на вла­сну радіологічну службу

Для виведення радіонуклідів пригорщами ковтали йодомісткі та вугільні таблетки. Через кілька днів вони викликали у нас уже огиду. І все ж перемагав здоровий глузд, прагнення вижити. Після кожного відвідування четвертого реактора відчували нестерпні головні болі,

сонливість, відчуття важкої втоми, психологічної, зрозуміло. У декого організм не витримував, наслідок — втрата свідомості. Регулярні обстеження наших медиків, аналізи крові були чи не єдиним заспокій­ливим засобом для нас.

...Уявіть собі кузов вантажного автомобіля На жорстких лавах — з марлевими пов'язками на обли­ччях солдат, зажурених, мовчаз­них. Кожен їде із власною невесе­лою думкою, надією, що все обій­деться... Яку у калейдоскопі, в ритмі коліс минають мертві населені пункти Дитятки, Черевач, Чорно­биль, міст через Прип'ять, а далі рудий ліс, що загинув разом із пер­шими героями Чорнобиля. А от і прохідна атомної. Бачене нагадує добре зрежисований фільм жахів, не уявний, живий, учасником якого є ти... Зринають у зоровій пам'яті, виплеснуті вітром фіранки. На при­зьбі хати догрівається сонячним теплом полишений впопихах господарями кіт, мляво бродять пси. Сиротливо, на одній нозі, достоюють  лелеки,   бігають   в пошуках якоїсь їжі кури...

Та кожен із нас діяв за прин­ципом: якщо не я, то хто? А зараз навіть із продекларованих держа­вою компенсацій, не надається і десяти відсотків. Чого сьогодні варта щорічна допомога на оздо­ровлення в сумі 27 гривень? За нею майже ніхто і не звертається. А безкоштовні ліки на душу лік­відатора в сумі кількох гривень? Принизливий, а частіше нездійс­нений безкоштовний проїзд місь­кими та приміськими автомаршрутами. В касах, здається, у "відмітках", не відмовляють, та про­сять заждати три-чотири години. А 'бусики", що п'ять-десять хвилин курсують до обласного центру і назад, нерідко — напівпорожні. А якщо б у ті квітнево-листопадові дні 1986 року так чинили ліквідатори аварії світового масштабу9! А йшлося не про матеріальне, а втрачене здоров'я.

Не сприймаю,хоча достойно оцінюю внесок у боротьбу з атомом, що вийшов з-під контролю людей, медиків, кухарів, продавців, на ви­моги, що звучать інколи голосніше за вимоги тих, хто впритул віч-на-віч перебував з тим клятим - переклятим зруйнованим вибухом четвертим енергоблоком, пільг. А нині вони такі як у мене, що 11 разів побував у тому пеклі, і у Миколи Глушка (10), Василя Яценовича (7), Богдана Чолія (6), Ігоря Федика (9), Василя Атаманчука (11), Володимира Ткача (9), Василя Сопушинського (7), Ярослава Мисюри (6), Романа Биліковського (6)...

В уяві зринають звисаючі гілки від перестиглих великих і напевне дуже соковитих ягід, вишень. Споглядаєш і слинка точиться, а зась... Прямо на уз­ліссі, немов солдати у строю, вишикувалися з шапками, мов чумацькі брилі, гриби білі, чер­воні... А у вухах підсвідомо звучить: "Не чіпай!"

Біленчук Михайло 4

ЗДОБУТІ ТРОФЕЇ

Серед набутків чільне місце займають хіба що хвороби: не­покірність і болі суглобів, хребта: нестримна втрата зору; пробуксовка печінки і нирок, малі і середні гіпертонічні кризи. Ці та інші па­тології нерідко призводять до пе­редчасної смерті, жаль, що в стра­жданнях і муках. Ми недорахо­вуємося тільки з мешканців Калущини — Володимира Сагакова, Андрія Мельника, Роберта Сцольного, Юрія Кошелєва, Михайла Новосядлого, Володимира Брита/ Є втрати і в долинян, богородчанців, снятинців, яремчан, тлумачан, , коломийчан... Так, з ними разом своїми тілами, практично неозброєними проти­стояли незримому смертельному радіоізотопному монстру, що випускав свої ненаситні пазурі не лише над Україною. Тоді ще з небезпекою рахувалися усі. А зараз дехто подейкує уже про згущення фарб над Чорнобиль­ською трагедією.

А в арсеналі автора цих рядків шість, вірю в щирість, пам'ятних подяк і грамот простих і почесних. Є вони у кожного з нас. Але от­римані виключно до 3 вересня 1986 року, завершального дня нашої чорнобильської епопеї. Жодному із нас тоді не сулили ні "довгих рублів", ні пільг, ні компенсацій, ні запобіжних засобів, що потребує найбільше наше здоров'я зараз.

21

ПОСТСКРИПТУМ

І все ж невеселі свої роздуми-спогади хочу завершити амбітно-оптимістичними фразами: Ко­леги мої! Ми інакше у ті дні чинити не могли. Саме ваші жертовність, самовідданість, мужність, стій­кість, високе почуття відповіда­льності за долю інших прислу­жилися людству, щоб впродовж отихминулих20літ радіоактивний джин, випущений домашніми атом­ними експериментаторами, не виборсався з-під укриття. Саме в його потужних стінах, хай малесенькі краплі поту, вичавлені з наших тіл внутрішнім нервовопсихічним спрутом, і тепло наших щирих сердець і рук, вмуровані навіки. Вічна пам'ять тим, хто відійшов від нас. Я і сьогодні з приємністю згадую вашу волю іноді через "не можу", чіткість і злагодженість дій, готовність підставити своє плече, засте­регти друга від можливої небез­пеки.

Ярослав ОЛІЙНИК,

учасник ліквідації аварії на ЧАЕС. замполіт батальйону. ,

Світлини з архіву автора.

Передрук з газети «Дзвони Підгір`я» , середа 26 квітня 2006 року.

Запись была опубликована: glavred(ом) Пятница, 23 октября 2009 г. в 11:19
и размещена в разделе Підрозділ № 6033.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

На сообщение "Сорок п’ять діб… у радіаційному полоні" 2 комментария

  1. сцольная анастасия сказал(а):

    Спасибо большое вам за статью, за то,что еще помните. Я дочь Сцольного Роберта. Я была маленькая, когда он погиб, и плохо помню его. Мне было очень приятно, прочитать эту статью с упоминанием его. Огромное вам спасибо!!!

  2. Михаил сказал(а):

    Добрый день, Анастасия Робертовна! Ваше правильное начало, – поиск родословия,- предоставляет нам возможность благодаря существующему желанию иметь надлежащий контакт и в этом вопросе только МЫ -(ПОБРАТИМЫ и согласно устава члены нашых семей бывших воинов-смертников в/ч 6033) не только можем, но и необходимо быть вместе. Не получив до сих пор ответа от Вас, вынужден заявить, что мы искренне ждём Вашего контакта. Вы можете написать мне лично просмотрев Свой e-mai 31.05.2010 (22:24) или получить мой контакт у Администратора. С уважением, Михаил.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта