?> Спогади дитинства | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
29.08.2004, рубрика "Живопис"

Творчість юних в усі часи привертала увагу критиків: чи ж буде належне продовження після успішного старту?

Так було із всесвітньо відомою Надею Рушевою (художницею).

З Нікою Турбіною (згодом поетесою). Так було із багатьма молодими обдарованими початківцями.

Nastja

Та чи стане щасливою подальша доля української школярки з київського авіакосмічного ліцею Настки Караевої-Савицької, значною мірою залежатиме від ставлення до неї суспільства, від фахівців. Адже ця юнка поєднує в собі одразу два таланти – художника і поета. Важко надати перевагу якійсь одній грані. Вона малює, як дихає. Вона віршує, як дихає. Творчість, то її справжнє єство. Без нього немає існування.

Звідки беруться художні образи тонких графічних малюнків? Де могла знайти подібні асоціації 17-річна дівчинка, котра ще й не набула достатньо життєвого досвіду, аби створювати такі композиції, як “Натхнення”, “Single”, “Україно моя”, “Спогади дитинства”.

Про те авторка і сама не відає. Відповідь у неї на ці запитання одна: “воно саме приходить”. Тобто її натхнення не примушує довго на себе очікувати. Варто лише взяти білий аркуш і риски малюнків (або рядки віршів) “проявляються ” на ньому, немов на фотографії. Так народилися “Друг”, “Екологічна сюїта”, “Шестое чувство”, “22 июня”, що могли б прикрасити своєю витонченістю, гармонією використаних поетичних засобів збірку й будь-якого митця пера.

У поезіях Настки Караєвої-Савицької ліризм не просто межує із напруженим драматизмом. Це фарби мови, якими юна майстриня малює своє власне сприйняття дійсності. Дійсності не відірваної від потоку життя, а такої, що органічно народжується із “учора” і народжує “завтра”. І ця обставина просто вражає. І хоча строгий критик може зробити зауваження щодо наївності деяких тверджень, досконалості ліричних рядків, але це творчість юної обдарованої дівчини, яка має неабиякий творчий потенціал.

Володіння українською, російською, англійською та німецькою мовами дозволяє поетесі-художниці значно розширити палітру своєї творчості. Єдине, чого б хотілося побажати аматорці, – не дозволяти собі ні на мить зупинятися на обраному нелегкому шляху. Інакше – стагнація, кволість, кінець.

Творити, творити, творити – таку пораду від щирого серця можна дати Анастасії Караєвій-Савицькій на порозі її дорослого життя.

Сєдих Ю.І.,
академік АБ України, професор.
член НСЖУ

Надруковано «ПЧ» №8/ 2004

Запись была опубликована: (ом) Воскресенье, 29 августа 2004 г. в 12:25
и размещена в разделе Живопис.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта