?> Спогади про поета, композитора | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
30.10.2004, рубрика "Спогади"

Спогади про поета, композитора Валентина Михайлюка дружини Зінаїди Салатової-Михайлюк

Творчість познайомила і поєднала нас.

Весною у квітні 1987 року, вперше почувши вірші і пісні Валентина Михайлюка, була вражена змістовністю, глибиною віршів і мелодійністю пісень. І так все просто і зрозуміло. Слухаючи ці прекрасні твори вже мріяла, що обов’язково матиму збірочку цієї талановитої людини.

Почувши мій спів, Валентин запропонував спробувати заспівати його пісні дуетом. Не наважувалася, бо давно полишила співочо-концертну діяльність.

Спогади-2

Трагедія, що сталася під м. Чорнобилем, торкнулася особисто Валентина, тому що це його мала батьківщина з діда-прадіда. Цей біль вилився у віршах і піснях.
У м. Чорнобилі також минули мої дитячі-шкільні роки. Через творчість Валентина я ще глибше зрозуміла, яка сталася трагедія, яка біль, туга за рідним містом, знівеченим краєм. І зрозуміла, ці пісні треба співати і нести людям слово правди, болі, любові.
Валентин Михайлюк з 1986 р. після аварії постійно їздив у 30-км зону із своїми піснями, віршами (з 1990 р. ми вже співали дуетом і також у складі концертних бригад), розділяючи свій біль з ліквідаторами і місцевими жителями. І часто звертався такими словами: „До землі вклоняюсь людям різних національностей і віросповідань, людям відкритим, добрим, котрі в зоні ціною свого життя рятували мою малу батьківщину”.
У 1990 році Укрконцерт запросив Валентина Михайлюка на перші гастролі у Забайкалля. Там відбувався з’їзд козацтва з усіх регіонів. Біля двох місяців він виступав з концертами у містах і селищах Забайкалля. І як завжди – нові враження, нові цікаві знайомства, народження нових творів. Отаман козацького війська Георгій Шохірев попросив Валентина написати „Козачий вальс” . У 1991 році він був написаний і зараз його співає Амурсько-Забайкальський хор козачого війська.
З 1991 року наш дует уже був відомий, запрошували на цікаві зустрічі телебачення, радіо, щорічні марафони до днів Чорнобильської трагедії. У листопаді 1991 р. у складі концертної групи від України нас запросили до Польщі взяти участь у святкуванні днів українсько-польської культури. Почувши у виконанні нашого дуету романс „Даруєш не мені”, поляки були вражені, вважаючи, що сучасного українського романсу немає.

У травні 1992 року Валентина Михайлюка запросили взяти участь у першому урядовому концерті незалежної України, який відбувся у палаці „Україна”. Це уже було визнання. Дуже пишалася і була рада за Валентина.

А вже на перший Новорічний вогник України нас запросили як дует. Співаючи дуетом, все частіше чули хороші відгуки і враження від неповторного єднання голосів дуету. Зрозуміла, що це вже обов’язок, духовна необхідність – нести людям пісню.
Поступово у творчості Валентина все більше народжувалися ліричні пісні, романси, гумор. Хотілося, щоб люди з наших концертів ішли з усмішкою і оптимізмом. Репертуар поповнювався, і дуету уже треба було давати назву. Поради були різні. Запропонувала назву – дует „Чорнобиляни”, тому що кожен концерт обов’язково починався віршами і піснями про рідний край.
Наше минуле тісно пов’язане із сьогоденням і майбутнім. Ці його слова мають відгук у творчості з посвятою прадіду Котляренку Івану Петровичу, котрий протягом 27 років був Головою міської управи міста Чорнобиля до 1917 року. Пісні „Матері”, „Батьку”, „Молитва”, козацькі пісні і тощо.
У 1991 році ми мали щасливу нагоду познайомитися ближче і побувати у домі музеї видатного етнографа Івана Макаровича Гончара. Гортаючи альбом історії Чорнобильщини з вміщенням фото тих часів, Валентин пізнає на фото 1916 року сім’ю свого прадіда Котляренка Івана Петровича. Радість і здивування були водночас, тому що це фото не збереглося у їхній сім’ї. Дуже глибоко шануючи Івана Гончара, попросив письмового благословення на контрольному екземплярі. Видання першої збірки „Біль”. В цій же збірці є посвята Івану Гончару.
Історія свого роду завжди цікавила Валентина. Часто просив оповісти про минуле – свою матір – Михайлюк Марію Іванівну, рідних тітку Ліду та Василя Бенецьких, про батьків рід. Не встиг записати почуте.
І коли дізнався, що Віра Михайлівна Кругленко (правнучка з роду Котляренків) живе в м. Запоріжжі із 1987 р. займається древом роду прадідів, з радістю підтримав і як міг допомагав.
Віра Михайлівна провела титанічну роботу, дійшовши у своїх пошуках до витоків роду середини XVII сторіччя і продовжує роботу і далі.
Виявилось, що пращурами Котляренків були козаки. У їхнього пращура було подвійне прізвище Котляренко-Батуринець. І коли трапилась нагода побувати у м. Запоріжжі, запрошені були на козацький з’їзд на Хортиці. Співали прямо на історичних пагорбах. Звичайно, зашли в музей козацтва.

Валентин з цікавістю вдивлявся в обличчя козаків, знаходив риси обличчя своїх дідів і навіть намалював образ козака-пращура.

У своїй творчості велику увагу приділив темі козацтва.
Віра Михайлівна, досліджуючи древо роду, паралельно торкнулася історії м. Чорнобиля. Дуже цінні рідкісні матеріали. Готує до видання книгу історії м. Чорнобиля.
Співаючи, бачили як необхідна пісня людям, нас запитували і просили, коли і де можна придбати твори Валентина Михайлюка.

Спогади-3

У грудні 1993 р. нас запросили на радіопередачу „Суботні зустрічі”, котру вела Емма Бабчук. Знайомство з творчістю Валентина Михайлюка – годинна передача, прямий ефір. Валентин читав свої вірші, наш дует ”Чорнобиляни” співав. Дзвінки не вщухали. Скільки слів вдячності ми почули! Ввечері того ж дня і наступні дні телефонували з різних куточків України. Валентин був окрилений бажанням творити, творити, творити. Я була щаслива, нарешті Валентин Михайлюк бачить і чує належну оцінку своїх творів.

І нарешті його – мрія – дійсність.

12 лютого 1994 р. в Українському домі відбулася презентація першої збірки Валентина Михайлюка „Біль”. Не зважаючи на 20-градусний мороз, зал був заповнений – друзі, шанувальники, кореспонденти різних видань. Пісні звучали у виконанні співачки Тетяни Негрій, дитячо-юнацького ансамблю бандуристів „Мальви” (керівник Людмила Кияниця), гурту „Рідна пісня”.
„Його щирі, без фальшивого пафосу вірші пройняті любов’ю до матері, жінки, природи, рідної України. З щімким сумом співає автор про красу рідного краю, загубленого атомною катастрофою. З глибоким почуттям і професіоналізмом цей чудовий і трепетний дует виконує романси”. Так писали газети про цю подію. Це дійсно була пам’ятна подія в творчості Валентина Михайлюка.
Напружена творча робота продовжувалася. Постійні запрошення на зустрічі у різних програмах телебачення, радіо, концерти по Україні в різних містах.
Хочу пригадати про одну із творчих зустрічей. 4-8 липня 1997 року нас запросили на святкування 900-річного ювілею м. Теребовля Тернопільської області, куди також були запрошені гості з різних міст, країн закордону. З Києва були запрошені поетеса Ліна Костенко та співачка Ніна Матвієнко. Ми везли в дарунок пісню „Молитва”, яка народилася у м. Теребовлі у 1993 р. (гастролі по Тернопільській області).
Коли закінчилася урочиста частина, нас запросили привітати саме цією піснею. Коли пролунала пісня – зал вибухнув оплесками, нас вітали стоячи. Я зрозуміла, що пісня вразила всіх, тут же всім роздали листівки із словами і музики пісні „Молитва”. Нас вітали, запрошували, дякували. Яка я була горда за Валентина!

Його вірші постійно друкуються у різних виданнях, але мрія видати повністю всі твори не покидає.

Уже написано понад 60 українських пісень різного жанру.

Друзі пропонували видати приватно і значно дешевше. Але Валентин розумів, що його твори достойні державного видання.

Спогади-1 

І видавництво „Музична Україна” узялася видати, але треба було зібрати 9 тисяч гривень. Допомогли друзі і Міністерство надзвичайних ситуацій (тоді ще керував Кальченко, який знав і шанував творчість Валентина і „Марш рятувальників” Валентин написав саме на його прохання).

Відома поетеса Ліна Костенко високо оцінила творчість Валентина Михайлюка та спів нашого дуету „Чорнобиляни”, написавши передмову до видання ще у 1997 році.

Нарешті у квітні 1999 збірка пісень „Багряне намисто” видана. Аналогів цьому виданню немає, тому що і слова і музика написані Валентином Михайликом. Це збірка пісень сьогодення і майбуття, яка гідна поповнити духовну пісенну спадщину України.

Його пісні виконуються різними співочими колективами: дитячо-юнацьким ансамблем бандуристів „Мальви”, вокальним ансамблем „Рідна пісня”, гуртом „Відгомін”, хором „Чумаки”, співачкою Тетяною Негрій, Ольгою Богомолець в дуеті з Василем Трилісой та іншими колективами.
У 1998 р. пісня „Молитва” та „Калинова доля” у виконанні ансамблю „Мальви” (під керівництвом Кияниці Людмили Павлівни) стали лауреатами I Всеукраїнського фестивалю дитячих колективів у м. Одеса. У 1999 році „Мальви” представляли Україну в Америці і знову ці пісні „Молитва” та „Калинова доля”, справивши велике враження, були високо оцінені і записані на компакт-диск.
25 листопада 1999 р. у Будинку вчителя відбувся творчий вечір поета, композитора і виконавця Валентина Михайлюка, презентувалася збірка пісень „Багряне намисто”. Цей концерт дуету „Чорнобиляни” був останнім. Дякувати друзям, концерт записаний на відео-плівку, і бажаючі завжди зможуть переконатися, який резонанс був від почутого.

4 грудня 1999 року зупинилося серце Валентина Михайлюка, переповнене болем за загублений край, рідний Чорнобиль. Вся його творчість пронизана любов’ю і болем за нашу Україну.

На початку 2000 року заснована щорічна Міжнародна премія імені Валентина Михайлюка за культурно-духовну та миротворчу діяльність. Першим її лауреатом став Олександр Жигун, художній керівник та головний диригент академічної хорової капели „Почайна” Києво-Могилянської академії.
Творчість Валентина Михайлюка своєю правдою, добротою, любов’ю до людини, Батьківщини завжди захоплювала, вражала, зігрівала серця.
Дуже вдячна долі за ці роки творчого подружнього життя з Валентином Михайлюком. Працюючи поряд з талановитим, люблячим чоловіком, доносячи до людей його прекрасні твори, збагачувалася духовно сама.

Готую до видання з допомогою друзів повне зібрання творів поета, композитора Валентина Михайлюка.

Зінаїда Салатова-Михайлюк

Надруковано «ПЧ» № 10/2004

Запись была опубликована: (ом) Суббота, 30 октября 2004 г. в 7:38
и размещена в разделе Спогади.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта