?> Спогади: з любов’ю до рідного краю | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
26.03.2004, рубрика "Спогади"

Як важко згадувати все це!

Тихоня Павлина Олександрівна.

Мешкає у с. Борівка Макарівського району Київської області. Працює завскладом.
Павлина Олександрівна евакуйована 04.05.1986 р. із села Кошарівка Чорнобильського району Київської області.

Наше село Новошепеличі було красиве та велике! Кожний куточок села називався своїми назвами: ПМК, Лісгосп, Колгосп, Рудня, Кошарівка.

Я жила спочатку в Кошарівці, а потім звели будинок, (який, до речі, почали будувати разом з ЧАЕС в 1970 році), на Рудні. Кошарівка якраз простягнулась на березі річки Прип’ять, притоки Дніпра, в якій було багато риби. На березі знаходився рибстан – філія риболовецького колгоспу, в якому працював мій чоловік рибалкою. А ще Кошарівка мала плодоконсервний завод, де я працювала спочатку автоклавщицею, а потім комірницею заготовки сировини.

Що там тільки не виготовляли: різні плодоовочеві консервації, варення, компоти, гриби. Навіть готували лисички на експорт в Японію та Німеччину. Був і сушильний цех, де сушили картоплю для військових частин, часник для м’ясокомбінатів, сухофрукти для компотів.

Як важко згадувати все це!

Про свою рідну домівку, яку збудував для своїх нащадків, тай покинув назавжди, яку загребли в яму.

Ти чорнобильська даль, ти чорнобильська гладь,
Зла доля нас розлучила.
Я живу у селі, на чужій стороні,
Та про тебе забуть я не в силах.
Щоб ви знали, брати, на чужій стороні
Ох, як жити нелегко, нелегко!
І чого ти сюди не прибудеш мерщій
Довгожданий мій друже, лелеко?
Я тобі розкажу, як живеться тут нам,
Дорога моя, рідная пташко.
Все, здається, не так, як удома у нас,
І вернутись туди дуже важко.
Не чекатиме тебе твоя рідна домівка,
Не шелесне в пам’яті зелена тополя.
А життя тебе буде гнати
Немов вітер – перекатиполе.
Ти безрідний і сам себе картаєш:
Найсвятіше, як міг загубити
Чужі стіни душу не зігріють,
Рідних – не знайти і не купити!

Дорогі читачі! Основним матеріалом для цієї рубрики служать анкети членів Міжнародної асоціації «Допомога родинам Чорнобиля». Евакуйовані жителі з чорнобильської зони самі заповнювали анкету, зокрема й графу: «Найбільш яскраві спогади про рідне село». Цим вони і цікаві.

Підготувала матеріали для публікації в газеті «Post Chernobyl»
Гумарова Євдокія Іванівна.


Опубликовано «ПЧ» №3/ 2004

Запись была опубликована: (ом) Пятница, 26 марта 2004 г. в 7:28
и размещена в разделе Спогади.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта