?> СПРАВЖНЯ ЦІНА ВУГІЛЛЯ | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
13.09.2006, рубрика "Соціальне партнерство"

СПРАВЖНЯ ЦІНА ВУГІЛЛЯ

Із 11 по 17 вересня цього року на виконання програми „Створимо світ рівних можливостей” у оздоровчому таборі „Лідер” у Пущі-Водиці відбувся семінар–конференція ВСГО „Конфедерація громадських організацій України” за участю представників „Спілки шахтарів-інвалідів України”,  державних та неурядових структур щодо проблем правового врегулювання у сфері вирішення соціальних проблем інвалідів.

Справжня ціна вугілля

На цей захід з’їхалися 250 делегатів шахтарських організацій з Донецької, Луганської, Дніпропетровської, Львівської, Кіровоградської та Волинської областей. 

Перед присутніми виступили голова виконкому ВСГО „Конфедерація громадських організацій України” Сергій Богданов, представники Міністерства праці та соціальної політики України, Пенсійного Фонду України, Мінздорову, фонду соціального захисту інвалідів України.

Та найбільш плідними стали зустрічі з 13 по 15 вересня.

У середу перед делегатами виступив заступник міністра вугільної промисловості України О.Г.Гнатцов і вичерпно відповів на усі питання присутніх.

А у п’ятницю до табору „Лідер” завітали голова виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань Леонід Новицький, його перший зам Олексій Постаюк та 27 директорів обласних, Кримського, Київського та Севастопольського Фондів в Україні, а також перший заступник міністра охорони здоров’я України Олександр Орда.

І, не зважаючи на емоційні виступи обласних керівників ВГО „СШІУ”, зустріч була конструктивною. Голова Фонду Новицький після кожної конкретної скарги піднімав із місця керівника відповідного обласного фонду і той був змушений відповідати на неприємні запитання і закиди шахтарів-інвалідів.

Найбільшої критики зазнали регіональні управління Фонду та МСЕки. Присутні із болем констатували: на місцях практично неможливо добитися правди, встановлення групи інвалідності у МСЕК вже давно неможливе без хабаря, державні службовці у регіонах іноді просто відмахуються від інвалідів і не тільки не бажають допомогти, а й часом роблять секретною звичайну інформацію щодо використання коштів, покликаних вирішувати найневідкладніші проблеми шахтарів-інвалідів: виплату регресу, санаторно-курортне оздоровлення, виплату коштів на поховання.

У відповідь Леонід Опанасович пообіцяв провести серед директорів регіональних фондів атестацію і нещадно позбуватися хабарників і просто недбалих працівників.

 

Чи отримали Ви задоволення від цього заходу? – Запитую у голови ВГО „СШІУ” Володимира Омельяненка:

– Ми відпрацювали, наскільки це було можливо у межах закону. Деякі закони із соціального страхування по захисту інвалідів є недосконалими. Вони  вимагають доопрацювання (і це не лише моя думка, а й усіх присутніх шахтарів-інвалідів, і представників Мінпраці, Мінздорову і нашого Фонду). Закони готувалися із невеликим перестрахуванням. На сьогодні вони не влаштовують ні роботодавців, які страхують своїх працівників, ні самих працівників, ні профспілки, ні нас.

Тому на сьогодні брати за основу затверджені закони треба, і дотримуватися їх необхідно, але досконалості немає між. Ми зобов’язані здійснювати зміни.

Викликає подив лише позиція міністерства праці. Я добре знаю Михайла Миколайовича Папієва  і ставлюся до нього із великою повагою, але його зверхнє ставлення до потреб інвалідів праці не можу збагнути.

Моя організація представляє практично усі працівників, які постраждали на виробництві. Це люди, які своєю кров’ю і потім, своїм життям створили матеріальні блага, тому хоча б чинник присутності міністра на таких заходах має бути. І деякі питання, головним чином адміністративні, наприклад,  присутність наших представників на правлінні, їхня доля чи неучасть у голосуванні із правом голосу чи без вирішується міністром дуже швидко. 2-3 хвилини, друкується розпорядження – і все. І не було б такого розпалювання пристрастей.

Адже через декілька днів роботи тут шахтарі-інваліди прийняли рішення щодо пікетування Секретаріату президента, Кабміну та Верховної Ради і готові були вже висувати політичні вимоги.

Це могло б дестабілізувати обстановку не лише у Києві, а й в усій країні.

У 2000 році, коли я став заступником голови Спілки, у країні були масовані виступи шахтарів. А все почалося з 34 осіб, а вже за деякий час на вулиці вийшло 3  000 протестувальників. До страйку приєдналися профспілки.

Маючи певний досвід ведення перемовин практично із будь-яким урядом, починаючи із 1997 року, я можу сказати, що ні до чого гарного це б не призвело. Так, ми могли б «урвати», вирішити свої питання, однак за наслідки цих дій, які б могли вийти з-під контролю, ні я, ні інші керівники вже не несли б ніякої відповідальності.

Це було б вже просто неможливо.

Головним чином претензії сьогодні лунали на адресу місцевих директорів Фонду, МСЕКів. Там є «перегини».

Леонід Опанасович слушно наголосив, що тут має місце людський чинник.

Я вважаю, що він прийняв вірне рішення щодо атестації робочих місць. 2/3 людей, які потрапили до керівництва Фонду на місцях – це люди, далекі від соціального страхування, вони просто сталі безробітними, потрапили на посаду згідно протекції. Вони не знають проблеми. Звідси відповіді про конфіденційність розхідної частини бюджету Фонду, відверте хамство. Таким людям не місце у соціальній сфері.

Чи достатні умови створені для роботи самого Фонду? Скажімо, фінансування?

– Ясно, що ні. 5% має надходити на центральну дирекцію, а також на міські та обласні центри.

Я вважаю, що це – недостатньо. Нам потрібно не менше шести відсотків.

Це – усічений варіант. Скорочуючи можливості матеріального заохочення для працівників, ми зменшуємо можливість ротації, тобто підбору добрих, кваліфікованих  кадрів. Потрібна висока зарплата. Тільки фіскальними, контрольними діями це неможливо регулювати, лише стимулюванням.

Тому необхідно 6-7%.

А Ви вірите, що можете добитися правди?

– А у нас є позитивний досвід. Колишній директор виконавчої дирекції Фонду у Донецькій області, Віктор Іванович Крот був знятий за нашим поданням.  Щоправда, згодом за нього заступилися політики, заступники профільних комітетів ВР, міністра вуглепрому.

Валерій СЕРДЮК

 

Надруковано «ПЧ» № 17-18 (41-42) вересень 2006

 

Запись была опубликована: glavred(ом) Среда, 13 сентября 2006 г. в 14:40
и размещена в разделе Соціальне партнерство.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта