?> СВИНЬЧУК Ольга | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
23.01.2012, рубрика "Поезії"

СУМНАЯ НОВИНА ВЕСЬ СВІТ ОБЛЕТІЛА

Ольга Іванівна Свиньчук в 1986 році була евакуйована з міста Припяті. Вже 25 років вона є мешканкою м. Радехів Львівської області, активно працює в чорнобильському громадському русі і на сьогодні очолює Радехівську благодійну організацію «Cоюз Чорнобиль України».

Але Ольга Іванівна, крім наслідків Чорнобиля, хронічно «хворіє» творчістю, її душа відтворює поезії. Тож її вірші дійшли і до читачів газети «Пост Чорнобиль». Побажаємо успіхів нашому новому автору!

Редакція

* * *

Сумная новина весь світ облетіла

Зі страхом і болем для всіх.

Заплакала мати, затужила жінка,

Тобі , любий, треба рятувати світ.

У нашім Поліссі, у любій Вкраїні,

Там атом вночі розгулявсь,

До ранку в суботу нещадно до всього

Вогонь все навкруг огортав.

Заплакала мати гіркими сльозами

І тужить дружина, тебе вже нема,

Тоді в ніч квітневу ,вдихнувши рентгену,

Навік зупинилося серце німе.

Не вернеться більше той час, що минає,

Не буде вже більше в Поліссі життя

І місто ,і річка, що Прип’яттю звалось,

Назавжди відходить уже в небуття.

Помолимось щиро за тих, що нема

Засвітимо свічку за пам'ять про них

І будемо вічно про тих пам’ятати,

Що маєм героїв іще ми в живих.

ЛІКВІДАТОРАМ

Ми - сильні духом

І ми це змогли,

Чорнобильський атом,

Приборкали ми.

Про це забувати

Не можна нікому

Війну на реакторі

Виграти - нікому!

Не думали навіть

Про дітей і батьків,

Не стидно - нам зараз,

Признатись усім.

Реактор, весна

І Припятьсама,

Про це дізнаєтесь

Непросто – слова.

Усе, що зробили

Тоді на АЕС,

Ми Вас врятували,

Пізнали Ви це.

Минають роки,

Нас - все менше в живих,

А ті , хто лишились!

Підтримуйте всіх!

24.04.2010.

БІЛЬ ПІСЛЯ АВАРІЇ

Я жила в Припяті тоді,

Коли рванув реактор.

І зовсім юною була –

Дитячий ще характер.

Але пройшло чимало днів

І атом у кістки сховався.

Тепер він мучить день і ніч,

Скажіть, нащо він мені здався?

Болить від нього голова,

У грудях серце затискає,

Але найважче за слова;

Від нього люди помирають.

ПОГАСЛО СВІТЛО НА АЕС

Людей відїхало багато,

А це тому, що уже все,

Забрав наш гордий. мирний атом.

Він так вночі розбушувавсь,

Що все покрила чорна хвиля,

Він все в людей тоді забрав,

Чого людина там нажила.

ПРОБЛЕМИ ЛІКВІДАТОРІВ

В недалекому столітті

Катастрофа сталась

Над четвертим реактором

Пітьма розгулялась

І приїхали герої

Із усього краю

Брали голими руками

Бо більш ніц не мали.

Пригортали вони атом

Графіт вибирали

Ну а потім той реактор

Забетонували.

Втратили вони здоров’я

Бо рентген здобули

І в парламенті у Раді

За них вже забули.

Не дають їм лікуватись –

Ліки дорожають

Навіть ціни на продукти

Завше підіймають.

Їхні пенсії-мізерні:

Ні за що купити

Мусять самі раду дати

Щоб їм далі жити.

І болить у них серденько

Бо хвороб купа мають

І путівок на курорти

їм також не дають.

Діти їхні – нездорові

Треба лікувати

Тільки після 18

За них забувають.

Горе собі наодинці

З тим після розбирати

Хай би уряд так подумав

Як їм помагати.

Та куди там помагати:

Вони б те забрали,

Щоби ті, хто нюхав атом,

Собі повмирали.

Але Бог вас не забуде

Як покине влада

Бо сама пречиста Діва

Цьому теж не рада.

Будем Матінку благати

Щоб просила Бога

Щоби кожному герою

Світилась дорога.

Помоліться за героїв

Бо нелегке в них життя

Щоб всі біди, що їх мучать,

Відійшли у небуття.

Помоліться за героїв,

Щоб їм легше було

І всі біди, що їх мають,

Відійшли в минуле.

14.12.10

ЧОРНОБИЛЬСЬКИЙ ДЗВІН

Чорнобильський дзвін у серці моїм

Видзвонює кожного разу,

А скільки страждань покинув мені

Тілесну й духовну відразу.

Не кожен з людей збагне те,що є,

Для тих, що відчули злий атом,

Як дзвін у Чорнобилі дзвінко забє,

Боротися з ним треба разом.

У ту тиху ніч, коли всі ще сплять,

Коли як біда ця там сталась.

Немає життя, нема майбуття

Тепер у поліському краю.

12.04.2010.

НАШИМ ЛІКВІДАТОРАМ

Коли ви їхали в Чорнобиль,

Зустріли вас аж на КПП.

Тоді Вам зрозуміло стало,

Що діється там щось не те.

Вас огорнула чорна хмара

Й реактор виднівсь вдалині.

Від нього дихало невтішним,

Від нього дихав чорний дим.

Але ви цього не злякались,

Та Ви ставали в чорний бій

Хоч і самі добре не знали,

І рятували білий світ.

В Поліссі стали ви Герої

Тоді як атом бушував

І, як в реактор бетон клали,

Здоровя кожен там поклав.

Тепер там привиди гуляють,

Розвіюють про те, що є,

Але ті привиди зникають,

Коли екскурсія іде.

12.04.2010.

Запись была опубликована: glavred(ом) Понедельник, 23 января 2012 г. в 11:37
и размещена в разделе Поезії.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта