«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
07.05.2013, рубрика "Фотогалерея"

У зоні зупиненої цивілізації (Пост-Чорнобиль)

Микола ХРІЄНКО. Фото Олексія БРЕУСА

Газета «День», вівторок 7 травня 2013р.

Береза-альпіністка. Одне з майже культових місць у Прип’яті, яке гіди обов’язково показують туристам. Це – відкритий майданчик колишнього ресторану в готелі «Полісся», на якому з бетонної плити на шостому поверсі виросла струнка берізка.

Автор цих фотознімків Олексій Бреус народився у козацькій станиці Челбаська Каневського району Краснодарського краю (Кубань). Рідної української мови навчився від матері й батька.

Після закінчення Московського вищого технічного училища імені Баумана в 1982 році Олексія направили працювати на Чорнобильську АЕС. На час атомної катастрофи 26 квітня 1986 року він уже займав посаду старшого інженера в черговій зміні операторів на головному пульті управління 4-м енергоблоком.

Після вибуху атомного реактора Олексій Бреус розпочав роботу з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 7 години ранку того ж 26 квітня. Отримав у надзвичайно складних радіаційних умовах дозу опромінення 120 бер. (Норма — не більше 5 бер протягом року.) За станом здоров’я був «списаний» з атомної енергетики. Довго лікувався. Нове житло отримав зі своєю сім’єю в Києві...

Оскільки Олексій ще зі шкільних років мав потяг до журналістики, його взяли з випробним терміном на роботу в редакцію газети «Голос України» у відділ екології та Чорнобильської катастрофи. Спочатку було важко, але колишній інженер-атомник наполегливо освоював нову професію, й через порівняно короткий час за допомогою нових колег став повноцінним журналістом. Багато років Олексій Бреус працював також оглядачем із чорнобильських проблем в Українському незалежному інформаційному агентстві новин (УНІАН).

Ретро з минулого. За часів СРСР з нержавіючої сталі робили не тільки атомні реактори, а й радянську агітаційну символіку. Серп і молот на одному з електричних стовпів у центрі міста Прип’яті анітрохи не постраждав за багато років від іржі, але сама радянська система після вибуху атомного реактора на Чорнобильській АЕС – розвалилася.

На спомин про сина… Ці дві гвоздики Віра Сергіївна Топтунова поклала в прип’ятській квартирі свого сина Леоніда, який помер від гострої променевої хвороби після вибуху атомного реактора 26 квітня 1986 року.

Чорнобильський апокаліпсис. Дитячі протигази в школі №1 міста Прип’яті.

Зустріч через роки… На подвір’ї пенсіонерів Івана і Марії Семенюків, які й досі живуть після атомної катастрофи у селі Паришів неподалік міста Чорнобиль. Цього разу в них у гостях фотожурналістка з Берліна Аліна Рудя, яка була евакуйована з Прип’яті у віці одного року. Її батько працював на Чорнобильській АЕС в ніч з 25 на 26 квітня 1986 року, коли вибухнув реактор 4-го енергоблоку.

Чорнобильську АЕС видно з центру міста Прип’яті, як на долоні, адже відстань до неї – менше трьох кілометрів.

Окрім журналістики, Олексій Бреус займається живописом (член київської арт-групи «Стронцій-90»), любить грати на гітарі й фортепіано, консультує багатьох журналістів з проблем Чорнобиля. По кілька разів їздить щороку в Чорнобильську зону — Зону зупиненої цивілізації...

Авторські фотознімки, зроблені у Прип’яті та прилеглих територіях, які Олексій Бреус запропонував читачам газети «День», раніше ніде не друкувалися.

http://www.day.kiev.ua/uk/photo/u-zoni-zupinenoyi-civilizaciyi-post-chornobil

Запись была опубликована: glavred(ом) Вторник, 7 мая 2013 г. в 7:09
и размещена в разделе Фотогалерея.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта