?> ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ МІЛЬЙОНАМ НЕВИННО УБІЄННИХ тоталітарними режимами | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
14.01.2013, рубрика "Кіно, Пам'ять"

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ МІЛЬЙОНАМ НЕВИННО УБІЄННИХ тоталітарними режимами

СЬОГОДНІ, 14 СІЧНЯ
75 РОКІВ ІЗ ДНЯ РОЗСТРІЛУ
у застінках нквс
Антона Івановича Рихальського.
Йому було 58 років.
Через 4 роки після цього державного злочину
його двадцятирічний син ІВАН загинув на фронті
в боях за державу, яка знищила батька.

Програму заходів КИЇВСЬКОГО БУДИНКУ ВЧЕНИХ розпочав у цьому році творчий вечір Ольги Самолевської, лауреата мистецької премії «Київ» ім. Івана Миколайчука, Міжнародної премії імені Арсенія та Андрія Тарковських.
Свій виступ Ольга присвятила пам’яті матері Анастасії Антонівни Самолевської, сторіччя якої відзначали у той день та пам'яті дідуся Антона Івановича Рихальського, розстріляного НКВС 14 січня 1938 року – 75 років тому. Серед запалених свічок на вишитих рушниках зі сцени дивилися в зал їхні портрети.
Лауреат літературної премії ім. М.Ушакова поетеса та перекладач Валерія Богуславська читала свої переклади віршів Ольги Самолевської. У заключному слові Народна артистка України Раїса Недашківська наголосила, що усі без виключення фільми Ольги відзначені вітчизняними та міжнародними кінофестивалями. Вони знаходять поезію у найбуденніших речах, завжди несуть етичну складову, надзвичайну чутливість, ідеальне відчуття міри і чесний голос митця. В тих умовах, що склалися, творці авторського кіно приречені на вимирання разом із цим жанром, який призваний шліфувати та збагачувати кіномову, відкривати нові стежки в кінематографі.
Представлені на вечорі короткометражні фільми не фінансуються державою, не закуповуються телеканалами України, але мають успіх на міжнародних кінофестивалях. Так відеоарт О.Самолевської «Stabat Mater» відібрано для скарбниці міжнародного кіноархіву INVIDEO - A.I.A.C.E. Milano в Італії.
Своє враження висловив відомий київський поет, Лауреат Волошинського фестивалю, керівник поетичної студії Володимир ГУДКОВСЬКИЙ: "Я потрясён. Я многое видел на своём киновеку, но, оказывается, самого интересного я ещё не видел. Оля употребила термин "видеоарт". Какой это видеоарт? Это самое высокое кино в самом полном смысле этого понятия.
Перед нами предстала замечательная коллекция роскошных киноновелл, отточенных до предела, до совершенства. Великолепный видеоряд. Безупречное звуковое сопровождение. Невероятно. И тем более это невероятно, что, оказывается, это было сделано не самыми совершенными техническими средствами ещё в далёком 1995 году. Увидев эти фильмы, я собирался сказать, что уникальный талант Ольги Самолевской вышел на новый уровень – оказывается, она находится на этом уровне уже очень давно. Поэтому я уверен, что внушительный перечень её призов, отличий и наград ещё предстоит пополнять премиями самого высокого ранга". На вечорі звучали проникливі вірші Ольги Самолевської з її поетичної збірки "Времена". Ця збірка (яка вийшла у світ у видавництві "Дух і літера") пробивалися до читача ще з минулого тисячоліття. Тільки завдяки духовній і фінансовій підтримці видатного режисера і громадського діяча Леся Танюка збірка віршів О.Самолевської змогла побачити світ. На думку Валерії Богуславської, якщо наша держава здатна хоч до когось прислухатись, хай вона зверне увагу на діячів культури, щоби держава зрозуміла, що вона держава, а не машина іржава!
Слід зауважити, що вся програма цього вечора була підготовлена без будь-якого державного фінансування.
Не тільки відеоарти, але й короновані фестивалями фільми сплачені державою на половину, на третину, а то й зовсім залишаються без оплати, як це й сталося з фільмом Ольги Самолевської "Перша леді зони відчуження". Студія "Укртелефільм" у цьому, й у багатьох інших випадках виступила в ролі гангстера, який чудово орієнтується у сучасній ситуації – митці викинуті напризволяще, і чим більше нагород отримує фільм, тим більше років митець має сидіти без роботи… Державна студія, користуючись ненормальним ставленням держави до духовного виробництва, перестає сплачувати творцям, зметикувавши, що для них головним є їх твір, а потім вже матеріальне благополуччя. Достатньо цинічна позиція, яка стає моральною нормою держави.
Російська студія "Флора+", навпаки, ладна була заплатити за кіно великі гроші, виставляючи умову, що автором і режисером фільму в титрах буде директор російської студії "Флора+".
В таких сучасних джунглях повинні робити свій життєвий вибір творці авторського кіно України.
Вочевидь, композицію творчого вечора у Будинку вчених організували не шкодуючи часу і таланту – вся драматургія, хоч і здавалася легкою і експромтною, була прекрасно продумана. Відеоарти, відеопоезію органічно доповнила презентація фольклорного ансамблю «Гречаники». Київська публіка гучно аплодувала і довго не відпускала зі сцени цей чудовий злагоджений колектив.
Вечір доставив рідкісне задоволення присутнім. Це музичне кінопоетичне дійство варто більшого розголосу, більших аудиторій. Це самостійний, закінчений спектакль, поетика якого не характерна навіть для столичного Києва - він міг би доставити витончене задоволення будь-якій інтелігентній спільноті, а не тільки поціновувачам з Національної академії наук.
Закінчуючи наше емоційне освідчення в любові до талановитої і непристойно скромної Ольги Самолевської, хочеться порадити їй знайомити людей зі своєю багатогранною творчістю скрізь, де є інтелігентна, думаюча і тонко відчуваючи публіка, в якої - завжди голод на справжню поезію.

Запись была опубликована: glavred(ом) Понедельник, 14 января 2013 г. в 21:42
и размещена в разделе Кіно, Пам'ять.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта