?> Відкрите звернення | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
25.04.2011, рубрика "Підрозділ № 6033"

Відкрите звернення

Івано-Франківське громадське об’єднання «Прикарпатбат Чорнобиль»

77300,пр. Лесі Українки , 1-181,   а /с 39, м. Калуш, тел. (03472)  2-54-96, oliynuk17@i.ua

№147/36                                                    20 квітня 2011 року

ГоловІвано-Франківської ОДА

д. Михайлу Вишиванюку

Шановний Михайле Васильовичу! Обласне громадське об”єднання «Прикарпатбат Чорнобиль» належно оцінило Ваш намір допомогти нашим побратимам позбутися 14-річних пут зневаги над їх жертовністю у тривожному 1986 році,коли термоядерна загроза  стояла не лише над всією Україною. Ми щиро дякуємо Вам за вольове рішення змусити обласну  комісію з визначення чорнобильського статусу почути нас. Так,обіцяне засідання відбулося у визначений час  і при повній явці членів. На жаль,тривалі,210-хвилинні  дискусії не призвели до реальних результатів. Ми не отримали ствердних відповідей  щодо справедливості наших вимог. Навпаки,члени  не погодилися із нашими твердженнями,що посвідчення,які видані нашим побратимам щодо їх участі у ліквідації наслідків  аварії  на ЧАЕС у 1988 – 1990 році,є фальшивими,оскільки «мирний атом» ми  приборкували у липні – вересні 1986 року. Вони поділяють думку свого колеги по комісії Никорака, котрий  посвідчення називає «застарілими». Ми ж вважаємо їх прикриттям від застосування  чинних норм законодавства і спробами  уникнути кари.

Члени комісії  не набралися мужності та відповідальності,щоб відповісти  й на інші запитання,які ми задаємо представникам влади,як обласної,так і центральної,останні  14 років. Ці відповіді ми вже  отримали в судах,на засіданні Спірної комісії Міністерства соціальної політики України. Зрозуміло,що це сталося  завдяки нашим неймовірним  зусиллям і чіткому розумінню  норм чинного законодавства. Свідченням цьому є видача 35-ти нашим побратимам посвідчень другої категорії,яких повернуто через  14 років у лоно істинних ліквідаторів,звідки їх було виштовхнуто підступно і незаконно обласною тимчасовою комісією,всупереч не лише чинному законодавству і Конституції України,а й вимогам Постанови Кабінету Міністрів України №135 від 04 лютого 1997 року «Про перевірку  правильності видачі посвідчень «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС». Акт позбавлення нас статусу,оскільки на думку членів комісії  і майже  ста  відповідальних державних службовців  в ранзі  заступників голови ОДА,начальників обласних управлінь і головних спеціалістів області,котрі мали супроводжувати  надзвичайно соціально значимий процес перереєстрації  чорнобильських посвідчень  відповідно до вимог розпорядження ОДА №184 від 26 березня 1997 року «Про дотримання та перевірку порядку видачі посвідчень «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» попередні  посвідчення нам  надали  без належних підстав  та в порушення чинного законодавства. Почуйте ще раз,посвідчення,в яких ви  засумнівалися, нам видали від  імені двох  Держав – СРСР та України. Радянське ми  одержали у 1991 році,а те  яке  належало перевірити, у 1992-му.Обидва містили  красномовний запис «Посвідчення безстрокове…».А видане  взамін містило не той рік і видано від неіснуючої уже держави із «невинним» записом «Посвідчення безстрокове і діє на всій території Української РСР». На щастя такої країни на мапі світу немає. А нам твердять,що посвідчення не фальшиве. Не відаємо чому  у назві розпорядження ОДА  упущено «дотримання чого?».

За логікою тих,хто нас позбавляв посвідчення другої категорії і жорстоко  покарав,і тих,хто не хоче виправити  помилки,якщо рішення приймалося не усвідомлено,у що важко повірити,саме у всьому винні ми,бо не надали виправдувальних  документів,яких у нас ніхто навіть не  збирався вимагати,щоб «не збурювати громадськість» Це звинувачення лунало і на останньому засіданні комісії. «Як так,-запитували у нас,- стільки років  носили посвідчення і лише  тепер  оголошуєте їх фальшивими». Цікаво виходить,владні структури нахомутали,а  нам відмиватися. Підприємства позникали,довідки про оплату  праці понищили,а ви  шукайте і доводьте,що  перебували у зоні відчуження  5 і більше днів. Знайдете  і ми можливо направимо у Київ документи з припискою,що вони спірні». Якщо ми надали «липові» документи,то чому  не поцікавилися  з чиїх рук? Чому не шукали імовірних винуватців?! Задля чого. Краще прикритися фіговими довідками про не перебування нас у зоні відчуження,приписати нам неучасть у ліквідації чорнобильського лиха,вигадати   роботи типу вибирання  кормових буряків і картоплі у підшефному  в/ч 6033  господарстві.

Щодо повноважень обласної  тимчасової комісії. Нагадаємо лише одну з багатьох  проігнорованих норм. Ця вимога міститься у згадуваній  урядовій постанові під номером 135,яка,до речі,дослівно відтворена у  розпорядженні ОДА ( №184 від 26 березня 1997 року,пункт 3.3 Положення) – «посвідчення підлягає вилученню за рішенням органу,яким це посвідчення видано».Такого рішення не було нам пред’явлено навіть на вимогу суду. Бо його нема у природі.

На нашу думку,для  ясності шляхів вирішення нашої проблеми останнє засідання комісії  мало відповісти на  такі запитання:

1.Які правові норми  надавали тимчасовій комісії позбавляти нас  взагалі статусу або переводити із другої категорії у третю,хоч і без повноважень? Адже  чорнобильського статусу  позбавлено 23 воїнів,окремих навіть посмертно.

2.Якими  мотивами керуються  представники обласної влади,продовжуючи стверджувати,що 30 кілометрова зона ЧАЕС і зона  відчуження поняття неадекватні?Якщо вболіваннями за бюджет,про що подейкують,то для нас не наскільки  важлива матеріальна мзда, як  наше  чесне ім”я. Адже ризикували значно дорожчим – хто здоров”ям,а хто уже поплатився життям. Ці питання ми обговорювали. Відмову  від судових позовів  щодо законних прав на моральне і матеріальне відшкодування за попередні роки  багато із нас можуть засвідчити своїми заявами. Ми  хочемо дожити  у заслуженому статусі.

3.Чому наше 48-добове перебування  у 30- кілометровій зоні є недостатнім для застосування до нас норми 14-ої статті Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали від Чорнобильської катастрофи»,яка передбачає  тільки 5 днів?!

4.Чим пояснюється тупе  застосування  для нас  лише виїздів на четвертий реактор? А куди зарахувати наші роботи на ПУСО,дезактиваційні заходи у  відселених населених пунктах,численні виїзди на гасіння пожеж у зоні, приборкання « малих чорнобилів».

Ми готові  до співпраці  із владою лише на принципах довіри,правди,справедливості та законності.

На жаль,повторне засідання комісії,що відбулося 19 квітня,нашими пропозиціями не переймалося. А вони були доведені  до голови комісії Романа Іваницького завчасно,11 квітня. На думку членів комісії,наші намагання носять характер шантажу і ми не ліквідатори,а виконавці «господарських робіт» за межами зони відчуження.

Тендеційно підібрані три справи наших побратимів із 41-ої, котрі були предметом обговорення, засвідчили,що комісія діє за певним сценарієм. По суті  займатися 14-річним глумом  над жертвами Чорнобильської катастрофи

обласна виконавча влада не збирається. Чи  можна вважати випадковістю пропажу довідки командира батальйону  про підвищену оплату праці в зоні відчуження нашого побратима Левковича,що не встає з ліжка через хворобу роками,яку  напередодні його дружина у моїй присутності вручила начальнику  управління соцзахисту  Голубецькій? А цей документ із записом у військовому  квитку є беззастережним правом на  отримання  посвідчення ліквідатора другої категорії. Мою вимогу надати комісії цей документ  почута не була.

Підгрунтя  такого підходу ми усвідомлюємо Це не що інше,як спроба перекласти свою відповідальність на інших Але ж  порушення норм чинного законодавства нахраписто  допускали  працівники облдержадміністрації,що

уже  підтверджено майже  двома десятками  судових рішень.

Виходячи  з наведених вище аргументів, ми припиняємо співпрацю з облдержадміністрацією та її структурами і переходимо на вищий рівень – Президента України, Уповноваженого  Верховної Ради України з прав людини та Генерального прокурора. На таке рішення нас спонукала реальна бездіяльність тих людей,які не за покликанням,а посадовими  інструкціями, повинні займатися  захистом потерпілих. Адже окремі заяви наших побратимів знаходяться  у них без рішення із грудня 2009 року. Нас влаштовує і негативне рішення,оскільки надасть право на  його оскарження. Обіцянкам і уявним співчуттям ми перестали вірити і вважаємо,що таким посадовцям у структурах соціального захисту не місце. Адже із 158 чорнобильських відчайдух, котрих незаконно позбавили заслуженого статусу, 21-ному не  судилося зазнати почуття справедливості через передчасну смерть.

За дорученням ради:

Голова ГО, колишній заступник командира в/ч 6033

Ярослав Олійник)

Запись была опубликована: glavred(ом) Понедельник, 25 апреля 2011 г. в 16:30
и размещена в разделе Підрозділ № 6033.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта