?> Відкритий лист Всеукраїнської спілки ліквідаторів-інвалідів «Чорнобиль-86» | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
15.10.2011, рубрика "Новини"

Відкритий лист Всеукраїнської спілки ліквідаторів-інвалідів «Чорнобиль-86»

Голові Вищого адміністративного суду України

Пасенюку О. М.

Копія: Голові Верховного Суду України

Онопенку В. В.;

Голові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Фесенку Л.І.

Шановний Олександр Михайлович!

Стаття 6 (ч. 1) Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VІ (2453-17) від 07.07.2010 р. (надалі Закон 2453-17) передбачає, що при здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого впливу, а стаття 47 (ч. 1) Закону 2453-17 передбачає, суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Стаття 6 Конституції України (254к/96-ВР) передбачає: «Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України». При цьому права та обов’язки судової гілки влади визначає розділ VIII Конституції України (254к/96-ВР), а найвищою гілкою судової влади (що усуває «злочини» законодавчої та виконавчої влади) являється Конституційний Суд України робота якого регламентує розділ XII Конституції України (254к/96-ВР).

Гарантії незалежності суддів передбачає розділ VIII Конституції України (254к/96-ВР) «Правосуддя»: а.) стаття 124 (ч. 1) якого передбачає: «Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються»;

б.) стаття 126 якого передбачає: «Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється» (що підтверджено та закріплено рішенням Конституційного Суду України № 19-рп/2004 (v019p710-04) від 01.12.2004 р.);

в.) стаття 129 якого передбачає: «Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону»

Органи законодавчої та виконавчої влади протиправними нормативними актами постійно намагаються порушувати положення Конституції України (254к/96-ВР) та діючих Законів України, але зазначені намагання визнаються неконституційними (такими що підлягають негайному скасуванню). При цьому стаття 150 Конституції України (254к/96-ВР), передбачає: «………. Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені», а стаття 152 Конституції України (254к/96-ВР) передбачає: «…………….. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особа м актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку». Але як показує судова практика, деякі судді, та навіть керівники судів вступають у зговір з державними службовцями виконавчих органів, тому виносять протиправні рішення.

Останні роки збільшилася кількість адміністративних справ на порушення законодавства стосовно пенсійного забезпечення інвалідів-ліквідаторів, рівень якого занижено державними службовцями виконавчих органів влади стосовно норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ (796-12) від 28.02.1991 р. (надалі Закон 796-12). Історія «злочину» розпочалася в 1999 році, коли чиновники органів Пенсійного фонду в супереч законодавству, почали прирівнювати до соціальної пенсії: ДЕРЖАВНУ пенсію (нижня межа якої нараховується із застосуванням мінімальної пенсії за віком відповідно норм статті 54 (ч. 4) Закону 796-12), та щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю (яка також нараховується із застосуванням мінімальної пенсії за віком відповідно норм статті 50 Закону 796-12). ДЕРЖАВНА та додаткова пенсії надаються у вигляді відшкодування збитків інвалідам-ліквідаторам за роботу по наказу ДЕРЖАВИ на роботах з ліквідації Чорнобильської катастрофи в ЗОНІ відчуження під дією надмірного рівня іонізуючого, рівень якого був найбільшим в 1986 році до відбудови об’єкту «УКРИТТЯ», очистки покрівлі від радіоактивних уламків та захоронення радіоактивного лісу, за що ДЕРЖАВОЮ було гарантоване повне відшкодування збитків у вигляді підвищеної на коефіцієнт зони заробітної плати. Зазначені ліквідатори втратили здоров’я, та отримали цілий букет невиліковних хвороб, для лікування яких та навіть профілактики потрібні коштовні ліки). Також через постанови Кабінету Міністрів України службовці протиправно розповсюджують на інвалідів із числа постраждалих внаслідок чорнобильської катастрофи які не працювали в ЗОНІ відчуження під дією надмірного рівня іонізуючого випромінювання, та не отримували підвищену в ЗОНІ заробітну плату у вигляді повного державного відшкодування збитків, тому зазначені громадяни не мають права отримувати ДЕРЖАВНУ пенсію у відповідності статті 54 Закону 796-12 (особливо її частини 4), бо частина 3 статті 54 Закону 796-12 передбачає: «Обчислення й призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з утратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами ЗОНИ ВІДЧУЖЕННЯ провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». (Зазначена частина 3 статті 54 встановлена Законом № 3108-IV (3108-15) від 17.11.2005, раніше значився Закон України «Про пенсійне забезпечення»).

Перший етап «злочину» протікав через затвердження протиправних постанов Кабінету Міністрів України, які впливали на інтереси частини інвалідів-ліквідаторів, що підпадає під дію статті 15 Кримінального Кодексу України (затверджено Законом України № 2341-ІІІ (2341-14) від 05.04.2001 р. – надалі КК України), яка встановлює поняття «замах на  злочин», але зазначені порушення усувалися під час судового розгляду, із застосуванням конституційного принципу верховенства права, та статті 9 (ч.4) Кодексу адміністративного судочинства  України (введеного в дію Законом України № 2747-IV (2747-15) від 06.07.2005 р. - надалі КАС України), яка встановлює: «У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вишу юридичну силу».

В 2004 році введено в дію Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (1058-15) від 09.07.2003 р. (надалі Закон 1058-15), стаття 1 якого передбачає: «мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом» (розмір мінімальної пенсії застосовується не тільки при нарахуванні соціальної пенсії, яка надається громадянам що не мають необхідного стажу роботи, отримали інвалідність із загального захворювання та інші), а конкретно розмір мінімальної пенсії за віком встановлює стаття 28 Закону 1058-15, частина 1 якої з січня 2005 року діє в редакції, введеній Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 2291-IV (2291-15) від 23.12.2004 р. (надалі Закон 2291-15), яка передбачає: «Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом», але Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» № 2505-ІV (2505-15) від 25.03.2005 р. знову зроблений «замах на злочин», та введена частина 3 статті 28 Закону 1058-15, якою протиправно, в порушення Конституції та Законів України зроблені наміри ввести обмеження на застосування мінімальної пенсії за віком на інші закони, що визнано неконституційним (таким що підлягає негайному скасуванню) рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2005 (v008p710-05) від 11.10.2005 р..

Потім почався новий рівень «злочину», що підпадає під дію статті 24 КК України (яка встановлює поняття: «Умисел і його види»), статті 26 КК України (яка встановлює: «Поняття співучасті»), статті 28 КК України (яка встановлює поняття: «Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією»), статті 33 КК України (яка встановлює поняття:: «Сукупність злочинів»), статті 364 (п. 2) КК України (яка встановлює поняття:: «Зловживання владою або службовим становищем»), статті 366 (п. 2) КК України (яка встановлює поняття: «Службове підроблення»), статті 367 (п. 2) КК України (яка встановлює поняття: «Службова недбалість»), тому статтями Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» № 107-VІ (107-17) від 28.12.2007 р. (що обмежили положення статей чорнобильського закону та інших законів). Зазначені положення знову визнані неконституційними (такими що підлягають негайному скасуванню) рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008 р.. Але Кабінет Міністрів України зробив нове «злочинне намагання», та вніс конституційне подання, яким посилаючись на частину 3 статті 95 Конституції України (254к/96-ВР) намагався ввести поняття, яким виконавчим органам надається право встановлювати норми нарахування коштів із державного бюджету, застосовуючи термін «збалансованість бюджету» (нонсенс якого не має в законодавствах демократичних країн) забуваючи що в Україні діє введений статтею 8 Конституції України (254к/96-ВР) принцип верховенства права, тому спочатку застосовується пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України (254к/96-ВР), який передбачає що Державний бюджет України i бюджетна система України встановлюються виключно законами (Бюджетний кодекс України починається з гарантій ДЕРЖАВИ на строге виконання положень Конституції та Законів України), тому рішенням Конституційного Суду України № 26-рп/2008 (v026p710-08) від 27.11.2008 р. Кабінету Міністрів України відмовлено «узаконити» протиправне положення «збалансованість бюджету», через рішення Конституційного Суду України.

Державні службовці по зговору з «корумпованими» народними депутатами України знову зробили  нові намагання «протиправно обійти» рішення Конституційного Суду України, тому в  Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» № 2154-VI (2154-17) від 27.04.2010 р. (надалі Закон 2154-17) внесені «Прикінцеві положення» в редакції:  «З метою зменшення дефіциту бюджету у 2010 році надати право Кабінету Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету приймати рішення щодо перегляду деяких розмірів виплат, визначених законодавством, та по інших законодавчих актах, які передбачають додаткові видатки з державного та місцевих бюджетів». Зазначена редакція злочинно повторює положення, які вже визнані неконституційними рішеннями Конституційного Суду України (v008p710-05), (v010p710-08), (v026p710-08).  Тому зазначена вище редакція Закону 2154-17 визнана неконституційною (такою що підлягає негайному касуванню) рішенням Конституційного Суду України № 19-рп/2010 (v008p710-10) від 09.09.2010 р.. , а невиконання рішення вищої гілки суду, яке обов’язкове до виконання та не може бути скасоване підпадає під дію статей 150, 152 Конституції України (текст яких наведено на сторінці 1 нашого листа), та статті 382 (п. 3)  КК України (в редакції в редакції встановленій підпунктом 3.4 частини ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VІ (2453-17) від 07.07.2010 р., що встановлює поняття: «Невиконання судового рішення»), яка передбачає: «Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою  за  злочин, передбачений  цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним  чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років».

Тому при затвердженні змін до Державного бюджету в другому читанні, з голосу, внесли частину 7 Закону України «Про внесення змін до закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» № 3491-VI (3491-17) від 14.06.2011 р., (надалі Закон 3491-17) якої не було в проекті, якою в порушення Конституції та Законів України внесла в «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (2857-17) додатковий пункт 4, що знову повторює злочинні положення вже визнані неконституційними, які «надають право» самостійно встановлювати розмір виплати у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України (замість норм встановлених Законом 796-12) виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Зазначена редакція майже дзеркально повторює «положення» Закону 2154-17, тому з моменту затвердження являється неконституційною, а враховуючи діючу статтю 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12), та норми статей 8, 16, 22, 64 Конституції України (254к/96-ВР), редакція статті 7 Закону 3491-17 являється такою що не має юридичних наслідків стосовно обмеження статей зазначеного Закону 796-12 щодо інвалідів-ліквідаторів. У відповідності статті 64 Конституції України (254к/96-ВР), яка передбачає: «Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень……». Остання редакція статті 7 фактично «об’явила війну» непрацездатним інвалідам-ліквідаторам. Зазначена частина 7 Закону 3491-17 являється нікчемним правочином з моменту затвердження, яка не може застосовуватися при нарахуванні пенсій інвалідам-ліквідаторам у відповідності статей Закону 796-12, бо зазначена редакція статті 7 Закону 3491-17 стовідсотково повторює протиправні положення, по яким винесені рішення Конституційного Суду № 26-рп/2008 та № 19-рп/2010, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені - скасовані, тому зазначені редакції продовжують бути неконституційними. Але з подачі доповідної записки Міністра фінансів України Ярошенко Ф. О. № 31-07330-3-10/4353 від 22.06.2011 р. розпочинається широкомасштабний кримінальний злочин в порушення Конституції та Законів України організований Прем’єр-міністром України Азаровим М. Я., який долучив до зазначеного зговору Віце-прем’єр-міністра України - Міністра соціальної політики України Тігіпка С. Л., Міністра юстиції України Лавриновича О. В., Голову правління Пенсійного фонду України Зайчука В. О., крім того зроблено намагання втягнути до злочину (фактично підпорядкувати собі) незалежне судову гілку влади, тому одночасно надано доручення Голові Верховного Суду України Онопенку В. В., та Голові Вищого адміністративного суду України Пасенюку О. М..

Зазначене доручення прийняв для виконання в. о. Голови Вищого адміністративного суду України Ліпський Д. В. (який крім посади заступника Голови ВАС України, являється суддею третьої судової палати). Зазначений керівник вищої ланки судової гілки влади долучився до зговору та видав «протиправний» інформаційний лист № 1091/11/13-11 від 22.07.2011 р. (який особисто підписав) направлений Головам апеляційних адміністративних судів для безумовного виконання. Спеціаліст прочитавши висновки зроблені зазначеним листом повинні зробити висновки що положення статей 6, 8, 16, 19, 22, 60, 64, 92, 124, 126, 129, 150, 152 Конституції України (254к/96-ВР) призупинені (скасовані), а рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008, № 26-рп/2008, № 19-рп/2010, а норми Конституції України та Закону України «Про Конституційний Суд України» «не являються обов'язковими до виконання» на території України, та «можуть бути оскаржені».

В. о. Голови Вищого адміністративного суду України Ліпський Д. В. показав  повну юридичне необізнаність (або ігнорування законодавства), готовність вступити в широкомасштабний «зговір» з вищими керівниками виконавчих органів влади. Отримавши доручення Прем’єр-міністра України  Азарова М. Я., пан Ліпський Д. В. повинен був додержуватися норм матеріального та процесуального права, та висновків Конституційного Суду України, а маючи сумнів відповідності статті 7 Закону 3491-17 положенням, які вже визнані неконституційними, та скасовані, тому у відповідності статті 9 (ч. 5) Кодекс адміністративного  судочинства  України (введеного в дію Законом України № 2747-IV (2747-15) від 06.07.2005 р. - надалі КАС України), яка  передбачає:  «У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України (254к/96-ВР), вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного  Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта», тому повинен був повинен надіслати доповідну записку Голові Верховного Суду України Онопенку  В. В., якою повідомити про втручання керівників виконавчої влади у діяльність незалежного суду,  та надати проект звернутися до Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення статті 7 Закону 3491-17, та відповідності викладеної нею положення тим, що визнані неконституційними (тобто на момент затвердження скасованими) рішеннями Конституційного Суду України № 10-рп/2008, № 26-рп/2008, № 19-рп/2010.
Шановний Олександр Михайлович, прошу негайно повідомити Голів апеляційних адміністративних судів про неправомірність висновків інформаційного листа № 1091/11/13-11 від 22.07.2011 р., а стосовно перевищення влади та службових повноважень заступником Голови Вищого адміністративного суду України Ліпським Д. В. (під час виконання ним обов’язків Голови) у вигляді порушень зазначених норм матеріального та процесуального права, вимушені звернутися до Вищої кваліфікаційна комісія суддів України із скаргою щодо неправомірної поведінки в.о. голови суду,  Досконале слідство покаже наявний зговір з вищим керівництвом виконавчої влади України, які  в порушення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (яку в 1950 р. підписали Уряди держав – членів Ради Європи, та ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.), положень Конвенції про права інвалідів (яку прийняла Генеральна Асамблея ООН, та ратифікована Законом України № 1767-VІ (1767-17) від 16.12.2009 р.), положень Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року (яка  ратифікована Законом України № 334/96-ВР від 12.07.1996 р.), та підтверджена положеннями Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» № 36/95-ВР від 08.02.1995 р., положеннями Конституції України (254к/96-ВР), положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ (796-12) від 28.02.1991 р., положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (1058-15) від 09.07.2003 р. організували широкомасштабний злочин проти непрацездатних інвалідів-ліквідаторів, яким ДЕРЖАВА гарантувала повне відшкодування збитків за роботу по наказу ДЕРЖАВИ в ЗОНІ відчуження під дією надмірного рівня іонізуючого випромінювання, що визвало стійку інвалідність з цілим букетом тяжких невиліковних хвороб, лікування яких інвалідам-ліквідаторам безкоштовно не надається навіть в спеціалізованих чорнобильських клініках.

Як показує практика, суддям третьої судової палати Вищого адміністративного суду України (до якої входить суддя Ліпський Дмитро Володимирович) нічого не варто переступити норми матеріального та процесуального права, що показує приклад, коли судді третьої судової палати у складі: Головуючий суддя: Білуга Сергій Володимирович; cудді: Гаманко Олександр Іванович, Загородній Анатолій Федорович, Заїка Микола Миколайович, Співак Василь Іванович вчинили підлог при розгляді касаційної справи № 4524/10 вдови інваліда-ліквідатора ДРУГОЇ групи Крюкової Н. В. яка стала правонаступником по справі № 2А-197-1/06, що відкрита 30.05.2006 р. згідно адміністративного позову поданого інвалідом-ліквідатором ДРУГОЇ групи Крюковим О. П. ще за життя (чоловік помер 09.08.2006 р. після розмови з прокурором). На момент подачі адміністративного позову Апеляційний адміністративний м. Києва не приступів до виконання обов’язків, тому у відповідності норм прикінцевих положень КАС України адміністративні справи відкриті до початку діяльності окружних адміністративних судів повинен розглядати районний суд у якості адміністративного. Навіть після його смерті, розгляд справи Святошинським районним судом м. Києва неправомірно затягувався, тому у відповідності норм статей 51, 137 КАС України вдова 28 березня 2008 р. на черговому судовому засіданні подала заяву про зміну позовних вимог, та уточнені позовні вимоги, які складалися із двох частин: а.) перша частина складали вимоги по нарахуванню чорнобильської пенсії згідно статей 50, 54 (ч. 4), 67 (ч. 3), 71 Закону 796-12 покійного чоловіка, інваліда-ліквідатора ДРУГОЇ групи за останній рік життя; б.) друга частина склали вимоги стосовно нарахування чорнобильської пенсії за втрату годувальника із числа інвалідів-ліквідаторів ДРУГОЇ групи у відповідності статей 52, 54 (ч. 4),67 (ч. 3), 71 Закону 796-12. Суддя прийняв уточнені позовні вимоги та передав екземпляр відповідачу, яком було надано місяць на вивчення. Після чого затягування розгляду продовжилося. Але в жовтні 2008 р. суд с порушення норм діючих на той момент норм «Прикінцевих положень» КАС України, суд відмовився в подальшому розглядати другу частину уточненого позовного позову, виділивши його в окреме провадження, а для укриття злочину на ухвалі від 22.10.2008 р. не зазначено сфальсифікований номер нібито нової справи (а не уточнених позовних вимог розгляд яких фактично затягувався з 2006 р.). Суд апеляційної інстанції відмовився об’єднати апеляційні справи, досконале вивчення яких показало би, що дві «нібито різні справи» мають однакові матеріали. Зазначені вище судді ВАС України «долучилися до злочину», та зовсім не читали касаційну скаргу вдови, тому ухвала ВАС України від 02.06.2011 р. починається з підлогу, яким зазначається нібито вдова подала позовні вимоги в жовтні 2008 р. коли діяв інший порядок, а розгляд справ поданих на той час провадив Окружний адміністративний суд м. Києва позовів. На фактичний підлог в ухвалі ВАС України від 02.06.2011 р. по касаційній справі № 4524/10, вдова Крюкова Н. В. вимушена звернутися до Вищої кваліфікаційна комісія суддів України із скаргою щодо неправомірної поведінки суддів, наслідком перевірки буде зняття статусу із суддів, що вчинили підлог (також позов на неправомірні дії судової системи України вдовою подається в Європейський суд з прав людини).

З повагою, від імені інвалідів-ліквідаторів

Голова Всеукраїнської спілки

ліквідаторів-інвалідів «Чорнобиль-86»,

редактор всеукраїнського часопису

для інвалідів Чорнобиля та ліквідаторів

«ПОСТ ЧОРНОБИЛЬ» А. Ф. Колядін

Запись была опубликована: glavred(ом) Суббота, 15 октября 2011 г. в 16:47
и размещена в разделе Новини.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

На сообщение "Відкритий лист Всеукраїнської спілки ліквідаторів-інвалідів «Чорнобиль-86»" Один комментарий

  1. ИРИНАКИЕВ сказал(а):

    ВОТ Пример всем, как надо стоять за правду и идти до конца за своих мужей-отцов!!!
    Баррикады -хорошо, но такое четкое и грамотное изложение для власти “по-хуже “, чем пушки. Заслуживает уважения огромного авторы этого письма! Здоровья им!
    На украине около 2 500 000 пострадавших,попадающих под действие ЗУ 796-12. Вот если бы каждый так свои права отстаивал!Люди, не молчите, …. на количество “2 500 000чернобыльцы+ афганцы” беркутцев, тюрем не хватит!

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта