?> Розповіді про творців українських пісень, які стали народними | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.

Розповіді про творців українських пісень, які стали народними

Реве та стогне Дніпр широкий

Музика Данила Крижанівського
Слова Тараса Шевченка

Ноти

Капустин

Реве та стогне Дніпр широкий
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.                    | Двічі

І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.                 | Двічі

Ще треті півні не співали,
Ніхто ніде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.               | Двічі

1837

Полонила увесь світ

У Києві господарювала осінь. Неподалік славнозвісної Володимирської гірки на одному з пагорбів стояв високий, стрункий молодий чоловік. Рвучкий вітер шарпав поли його плаща, куйовдив русявий чуб. Погляд чоловіка був прикутий до широкого, розгніваного Дніпра, що котив вали сизо-білих спінених хвиль, бився у береги. Вітер нахиляв додолу високі верби, зривав з них листя, без жалю жбурляв їх у бурхливу річку.

Саме своєю могуттю, розбурханістю велика ріка дуже вразила гостя, одесита, викладача російської та латинської мов, композитора Данила Івановича Крижанівського; він уперше у житті бачив Дніпро, про який так багато чув ізрозповідей своїх друзів, знав із книг. До Києва Данило Іванович приїхав, щоб видати збірку своїх творів. Відвідав давнього знайомого і доброго приятеля, видатного українського драматурга, талановитого артиста Марка Лукича Кропивницького. Від нього дізнався, що незабаром його трупа має приїхати до Одеси; тоді пообіцяв, що обов’язково відвідає усі вистави та ще й на них запросить своїх друзів і знайомих.

Актори прибули до Одеси. Йшла вистава. У залі сидів Данило Іванович Крижанівський. Слухав, Марко Кропивницький піднесено читав чудовий поетичний вступ до балади „Причинна” Тараса Шевченка:

Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилі підійма.

Так геніальний поет зумів звичайними словами змалювати, передати могутність розбурханого Дніпра. У Києві з Володимирської гірки саме таким в негоду його бачив Данило Іванович. Тут, у залі, він знову наче побачив цю річку, і в душі почала народжуватися могутня мелодія, що прагнула якомога швидше вирватися на простір, піти до людей...

Прийшов додому, сів за рояль. Грав і співав. В душі була така радість, якої ще не відчував ніколи. Зверху над нотами твору „Реве та стогне  Дніпр широкий” старанно написав: „Присвячую Марку Кропивницькому”.

А наступного дня вранці завітав до Марка Лукича. Той наспівав подаровану пісню, міцно обійняв тридцятирічного композитора, вигукнув:

- Та ви цим твором прославили і обезсмертили своє ім’я та й ще раз нашого славного великого Кобзаря!

Видатний драматург і актор Марко Кропивницький вирішив пісню з нотами видати чималим накладом. Пісня була надрукована на гарному папері. Та радість була передчасною. Поліція конфіскувала і знищила увесь наклад. Така ж сумна історія повторилася і вдруге. Та, однак, Марко Лукич, вирішив особисто виконати пісню в Одесі. У робітничому районі на Пересипі його театр якраз орендував приміщення. Звичайно, на виставах обов’язково був присутній поліцейський наглядач, що завжди сидів у першому ряду. І ось на сцену вийшов Марко Лукич і заспівав „Реве та стогне Дніпр широкий”.

Голос співака лунав особливо твердо й могутньо. Глядачі мимоволі підвелися з місць. Поліцейський наглядач на мить скам’янів, розгубився. А опам’ятавшись, гнівно затупотів ногами, засвистів у свисток. Він намагав негайно припинити цей спів. Однак на його погрози ніхто не звертав уваги. Люди ще й почали підспівувати, бо багато хто з них любив і знав напам’ять твори Тараса Шевченка. Поліцейський вибіг з театру, повідомив околоток, що у театрі чиниться зухвале „неподобство”, - співають малоросійською мовою (тобто українською) крамольну пісню Шевченка. Швидко прибув загін поліції, увірвався до театру з криком: „Разойдісь!”. Та „неподобство” не вдалося припинити...

З Одеси в 1886 році із робітничого Пересипу неповторна, чудова, лірична перлина одесита Данила Івановича Крижанівського пішла у люди, нині її співають на всіх п’яти континентах.

В 1886 році вперше разом були надруковані текст вірша Тараса Шевченка і ноти Данила Крижанівського.

Володимир КАПУСТІН,
текст друкується за книгою
„Одна на цілий світ”,
видавництво „Криниця”,
Київ, 2003 р.

Надруковано «ПЧ» №3(15) березень 2005

Запись была опубликована: glavred(ом) Суббота, 5 марта 2005 г. в 16:51
и размещена в разделе Вітальня української пісні.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта