?> Володимир БЕБЕШКО | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
23.11.2010, рубрика "Дайджест, Здоров'я"

"Вміємо" повинно бути рівнозначним "можемо"

18.11.2010, газета "Урядовий кур'єр, № 219 (4370) 23 листопада 2010 року

Володимир БЕБЕШКО,
генеральний директор державної установи
"Науковий центр радіаційної медицини АМН України"

09_Bebeshko

П'ять років тому з трибуни міжнародної конференції "20 років Чорнобильської катастрофи" прозвучало судження, що в Україні не виявлено серйозних негативних медичних наслідків для населення, яке зазнало дії радіації. Заява викликала тоді обурення ліквідаторів і потерпілих від аварії, а також українських медиків.

Напередодні 25-річчя сумної дати, безперечно, проблема здоров'я обговорюватиметься і в Україні, і на міжнародному рівні. Що саме констатуватимемо, над розв'язанням яких проблем слід більше працювати? На ці та інші запитання оглядача "УК" відповідає генеральний директор Наукового центру радіаційної медицини АМН України Володимир БЕБЕШКО.

Чорнобиль здоров'я нікому не додав

-- Чому, на вашу думку, необ'єктивна оцінка ситуації прозвучала з вуст колишнього генерального секретаря ООН?

- Заяву п'ятирічної давнини слід спростовувати не емоціями, а фактами реального життя. На жаль, вони невтішні.

2

Нині на обліку в органах праці та соціального захисту населення перебуває 2 млн 254 тис. 471 громадянин, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. З них учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - 260 тис. 807 осіб. Потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи дорослих - 1 млн 993 тис. 664, дітей - 498 тис. 409. Усі вони мають проблеми зі здоров'ям і потребують медичної допомоги.

Так сталося, що останнім часом багато говорять про увагу до чорнобильських проблем населення, але робиться для їх розв'язання дедалі менше.

Гнітючі враження складаються від Державного реєстру України осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Це наша ганьба, його потрібно терміново виправляти. Якщо державні діячі не розуміють цього, світ не довірятиме чорнобильським базам даних. Їхня ненадійність, можливо, й призвела до недооцінки ситуації в нашій державі після Чорнобильської катастрофи.

Нам радять не проводити щорічні медичні огляди, оскільки рентабельність і користь їх не очевидна. А ми робили, робимо й будемо робити! Бо це дає змогу щороку виявляти в середньому понад дві тисячі захворювань на незапущених стадіях.

Ми сформували пропозиції до владних структур, але вони лежать там мертвим вантажем без належного реагування. Ось така "турбота" про майбутнє наших чорнобильських постраждалих.

Можливо, міжнародна спільнота боїться, що ми прагнемо наші турботи перекласти на чужі плечі?

- Не знаю. Але статистика свідчить, що з 2000 року реєструється невпинне зростання смертності постраждалих. Показники перевищують загальнонаціональні. В учасників ліквідації в 3,44 раза зросла частота лейкемії. У жінок - учасників ліквідації вища захворюваність на рак молочної залози. Є низка інших проблем, особливо в районах, що зазнали радіоактивного забруднення.

-- Володимире Григоровичу, щороку ви проводите обстеження дітей у Народицькому районі Житомирської області. Які результати?

- Здорових дітей зовсім мало. Переважна більшість має по кілька захворювань. Позитивна тенденція простежується у тих, чиї батьки переселилися в район з інших територій. Щоб вона збереглася та закріпилася, родини мають дотримуватися рекомендованих правил харчування і особистої гігієни.

-- Пригадаймо перші місяці після катастрофи. Не все тоді робилося правильно, не всю правду повідомляли населенню. Зарубіжні спеціалісти лякали нас тисячами смертей у майбутньому.

- Прорахунки та упущення мали місце головним чином через необізнаність. Ми вперше зіткнулися з такою ситуацією. Вчитися довелось у процесі роботи. І дуже правильно, що для охорони здоров'я населення було створено спеціальний науковий заклад.

Напрацювання світового значення

-- Що зроблено за цей час?

- Ми створили базу даних та реєстр НЦРМ, що включає 50 тис. вимірювань вмісту цезію, 2 тис. - радіойоду, 600 - гарячих часток у навколишньому середовищі, 152 тис. прямих вимірювань щитоподібної залози, 200 тис. вимірювань на лічильниках випромінювання людини, 56 тис. доз евакуйованого населення, дозиметричні паспорти на 1200 населених пунктів.

Розроблено норми радіаційної безпеки, основні санітарні правила протирадіаційного захисту населення, допустимі рівні вмісту радіонуклідів цезію-137 та стронцію-90 у продуктах харчування та питній воді.

У НЦРМ функціонує єдина в Україні унікальна поліклініка радіаційного реєстру для спостереження за 42 тис. чорнобильців протягом їхнього життя. З 1992 р. по 2008 р. НЦРМ надав амбулаторну допомогу 211082 хворим, стаціонарну -- 79240. Впроваджено унікальні практичні дослідження у пацієнтів: вимірювання випромінювання тіла людини на найчутливішій у Європі установці, молекулярно-генетичну та імунологічну діагностику онкологічних і онкогематологічних захворювань, у тому числі для трансплантації кісткового мозку та стовбурових клітин. Унікальним у світі є досвід НЦРМ у галузі лікування хворих на гостру променеву хворобу.

НЦРМ є базовим для проведення медичної експертизи всього персоналу, залученого до стабілізаційних робіт на об'єкті "Укриття". Проводимо постійний медичний контроль за профпридатністю персоналу НАЕК "Енергоатом".

Упродовж 24 років НЦРМ надає допомогу медичним закладам та населенню постраждалих областей. Виконує науково-методичне керівництво, надає консультативну та діагностичну допомогу пацієнтам Київського міського центру трансплантації кісткового мозку; є одним з розробників закону про трансплантацію. Виконано понад 300 трансплантацій кісткового мозку та стовбурових кровотворних клітин.

Борги мало визнавати - їх слід віддавати

-- Ви - автор впровадження у клінічну практику методу трансплантації стовбурових клітин периферичної крові та кісткового мозку. Що це дає і як повно здійснюється на практиці?

- Метод подовжує життя хворим, а 30% їх виліковуються повністю. На жаль, найпотужніший в Україні Київський центр трансплантації кісткового мозку використовується лише на 30% - бракує коштів. Через це в рік робиться 45 трансплантацій, а необхідно 800. Гинуть люди, життя яких можна врятувати.

-- Серед недуг чорнобильців значне місце посідають хвороби крові. Ви започатковували в державі дитячу гематологічну службу, створили наукову школу "Радіаційна імуногематологія". Чи підтримуються вони на належному рівні?

- Ледь животіють. Гематологічна служба, як бідний родич, змушена співпрацювати з фірмами, аби отримати хоча б якісь ліки. Держава втрачає фахівців найвищого рівня. Відповідно знижується якість навчання терапевтів і сімейних лікарів, які мають діагностувати пацієнтів на початковій стадії захворювання.

Одне слово, ситуація тривожна. Міністерство охорони здоров'я і АМН України створили проблемну комісію з гематології, яку мені довірили очолити. Наша мета - з'ясувати реальну ситуацію в цій службі і вибудувати систему надання допомоги постраждалим. Для цього маємо створити регіональні лабораторії ранньої діагностики захворювання на лейкемію, анемію та інші хвороби. Дехто спитає, чому в один ряд поставлено анемію. На неї страждає не один мільйон співгромадян. А це не лише втрата здоров'я, а й величезні матеріальні витрати. Виявлення патології на ранньому етапі дасть можливість цього уникнути.

Щодо лейкемії, то й тут потрібно посилити діагностичну службу. На всю Україну існує лише одна відповідна лабораторія. Цього мало для системної роботи в усіх областях. Якщо матимемо хоча б три, забезпечимо застосування стандартів діагностики, запобігатимемо та лікуватимемо найскладніші захворювання.

-- Отже, й напередодні 25-річчя трагедії доводиться говорити про проблеми першого періоду ліквідації...

- На жаль. Бракує кваліфікованих спеціалістів у лікувальних закладах, необхідного обладнання і препаратів. Хоча відповідних програм приймалося багато. Було б добре, якби на найвищому рівні звернули увагу на надолуження невиконаних етапів загальнодержавної програми мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006-2010 роки.

Нині науковці знають і вміють дуже багато, але не всі напрацювання можуть втілити в життя. У цьому наша трагедія. Через брак фінансування зупинено деякі науково-практичні дослідження за галузевим планом МНС України. Це призвело до зниження якості медичної допомоги найтяжчим групам постраждалих. Раніше виконані роботи досі повністю не оплачені. А це - загроза скорочення штату висококваліфікованих фахівців НЦРМ і, як наслідок, погіршення якості медичної допомоги постраждалим.

Тому й констатуємо значне зниження обсягів фінансування за рахунок МНС України спецмеддопомоги на лікування постраждалих у клініці НЦРМ, невиконання плану оснащення клініки ДУ "НЦРМ АМН України" обладнанням, нефінансування розробленої програми з поліпшення функціонування Державного реєстру постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Міністерством транспорту та зв'язку України і багато інших негараздів.

Прикро, що нашим фінансуванням опікується тільки АМН України, хоча працюємо на одному полі з Міністерством охорони здоров'я.

Тож я дуже вдячний вашій газеті, яка привертає увагу до здоров'я чорнобильців. Найстрашніше те, що ліквідатори відчувають розрив між обіцянками і реальною турботою про них.

Микола ПЕТРУШЕНКО

ДOСЬЄ "УК"

Володимир БЕБЕШКО. Доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України, заслужений діяч науки і техніки. Один із провідних учених у галузі клінічної та експериментальної гематології. Започаткував дитячу гематологічну службу. Створив наукову школу "Радіаційна імуногематологія". Запровадив у клінічну практику метод трансплантації стовбурових клітин периферичної крові та кісткового мозку. Автор 553 наукових праць. Голова комісії "Проблеми радіаційної медицини МОЗ та АМН України, експерт ВООЗ та МАГАТЕ з питань радіаційної медицини.

ДОВІДКA "УК"

Державна установа "Науковий центр радіаційної медицини АМН України" (НЦРМ) - унікальна структура, яка почала функціонувати з 1 жовтня 1986 року як Всесоюзний науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук СРСР. Із здобуттям Україною незалежності НЦРМ у листопаді 1991 року був переданий до системи Міністерства охорони здоров'я України, а з 1993 р. - підпорядкований Академії медичних наук.

НЦРМ з часу створення є головною установою в країні з медичних проблем аварії на Чорнобильській електростанції та супутніх проблем радіаційної медицини і радіобіології в Україні. З 1998 р. центр співпрацює з ВООЗ у мережі медичної готовності та допомоги при радіаційних аваріях.

До складу НЦРМ входять Інститут радіаційної гігієни та епідеміології, Інститут експериментальної радіології, Інститут клінічної радіології, а також клініка та поліклініка Радіаційного реєстру.

НЦРМ укомплектований висококваліфікованим кадровим потенціалом. У його штаті приблизно 1500 працівників, у тому числі 168 науковців. Серед науковців - шість лауреатів Державних премій України в галузі науки і техніки, заслужені діячі науки і техніки, заслужені лікарі України.

http://www.ukurier.gov.ua/index.php?articl=1&id=16202

Запись была опубликована: glavred(ом) Вторник, 23 ноября 2010 г. в 16:34
и размещена в разделе Дайджест, Здоров'я.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта