?> Вони зробили все можливе | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
26.04.2004, рубрика "Пам'ять"

26 КВІТНЯ – ДЕНЬ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ

Вони зробили все можливе

Сержант Микола Ващук, старший сержант Василь Ігнатенко, лейтенант Віктор Кібенок, старший сержант Микола Титенок, лейтенант Володимир Правик, сержант Володимир Тишура...

Сьогодні всі ми знаємо про їхню мужність тієї трагічної квітневої ночі 1986 року.
Чорнобильська атомна...
Четвертий енергоблок...

Тоді негайно про аварію було повідомлено воєнізовану пожежну частину №2. До палаючого четвертого енергоблоку відразу ж прибув черговий караул на чолі з лейтенантом Володимиром Правиком. А ще через п’ять хвилин із Прип’яті приїхав зі своїми бійцями лейтенант Віктор Кібенок.

Згодом до реактора прибули пожежні з Чорнобиля та Києва.

А ті, хто першими ступили в полум’я, першими прийняли на себе удар, за лічені хвилини зуміли зробити майже неможливе.

Їх було двадцять вісім... Вони кинулися на боротьбу з вогнем, знаючи, що полум’я – лютий, але не найстрашніший ворог. Інший, невидимий, був набагато підступніший – радіація. Та хлопці не думали про себе. Вони прагнули одного – якнайшвидше загасити пожежу. І добре знали, на що йдуть, чим ризикують.

Знали, але не відступили.

Начальник пожежної частини майор Леонід Телятников, нині Герой Радянського Союзу, дізнавшись про те, що сталося, помчав до товаришів. А вогонь уже захопив величезні площі між машинним залом і допоміжними корпусом. Горів і тріщав дах, клубочився задушливий дим. Люди стомилися. Від ядучого диму, від пекучого полум’я й болю. І від того невидимого ворога, який дедалі більше їм загрожував.

Спочатку Віктор Кібенок побачив, як скорчився Володимир Тишура. Крикнув Ігнатенкові: “Васю! Тишурі погано!”
Потім захитався Микола Ващук. Чиїсь турботливі руки, обхопивши плечі, відвели його в бік, подалі від вогню. Лейтенант Кібенок мимохіть подумав: “Двоє вибули”. Але тоді Віктор не знав і що ще кілька хлопців уже не могли стояти на ногах. А він тримався. Поки вистачило сил...

До п’ятої години ранку пожежу було ліквідовано.

Кібенок

Герой Радянського Союзу
лейтенант
Віктор Кібенок

Правик

Герой Радянського Союзу
Лейтенант
Володимир Правик

Ващук

Сержант
Микола Ващук

Ігнатенко

Старший сержант
Василь Ігнатенко

Титенок

Старший сержант
Микола Титенок

Тишура

Сержант
Володимир Тишура

... Вони зробили все, що могли. Щоб приборкати такий немирний мирний атом, що зненацька вийшов з-під контролю, герої віддали свої життя. Біда, з якою зіткнулися вони, могла бути ще більшою для всього людства.

Вони зупинили її. І за це заслуговують на нашу вічну вдячну пам’ять.

Підготував Василь ГАЙДУК,
надруковано «ПЧ» №4/ 2004

Запись была опубликована: (ом) Понедельник, 26 апреля 2004 г. в 9:51
и размещена в разделе Пам'ять.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта