?> Все завмерло, а пам’ять жива! | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
23.03.2006, рубрика "Поезії"

Все завмерло, а пам’ять жива!

Литвин Надія Володимирівна, 1955 року народження.

Проживала у селі Чистогалівка Чорнобильського району Київської області.

литвин надія

В травні 1986 року була евакуйована. Зараз проживає в селі Ярешки Баришевського району на Київщині.

Чистогаловка. Бывший сад

Чистогаловка. Бывший сад

Чистогаловское озеро 1998 г

Чистогаловское озеро. 1998 г

Чистогаловка. Здесь стояли дома

Чистогаловка. Здесь стояли дома

Пам’ять

Це сирітське село, а було повнолюдним.

Залишили його поступово і сумно.

Вже давно тут не чуть голосів дітвори,

Туга віє і віє досадно.

Як ти, рідне село, будеш жити без мене,

Зустрічати світанки з росою?

Я до тебе, село, усім серцем горнуся,

Тут зросла і жила я з тобою.

Як же важко, село, розлучатись з тобою,

Покидати роками нажите добро!

Як же сталося так, що весняної днини

Покидати нажите гніздо?

Все завмерло, а пам’ять жива!

В огородах так рясно вродила суниця

А довкола ліси у весняній красі,

Які декому в місті ще сняться.

Чистогалівка – скажуть, - було тут село

Гомінким, щасливим – без втому.

Тільки атом усе перекреслив в житті

І нема повороту додому.

жовтень 1987 р.,м. Київ

Наша сусідочка

Здрастуй, Ніна наша мила,

Здрастуй, чарівниця!

І в якім зросла краї,

Наша трудівниця?

А зросла ти на Поліссі

У краю шовковім,

Де ліси широколисті, хвої і тополі,

І ягоди там чорниці, і риби доволі.

Тут в краю своєму дбала,

Діток доглядала,

На вранішній – ранній зорьці

В ферму поспішала.

Як же сталось, земле моя,

Що в одну годину,

Треба було залишати

Рідную хатину.

Не зламалась трудівниця,

Вижила, зміцніла.

І сьогодні несе вахту

Наша люба Ніна.

Вранці устає з зорею,

Носить, варить, догляда.

І людям допомагає,

І онуків піджида.

Зіні хліба принесе,

Варці – риба і вода.

Катя дивиться в віконце,

Також Ніну піджида.

І сусіди в неї добрі:

Катя і Галина.

Літ до ста тобі дожити,

Люба наша Ніна!

14.01.2006 р.с. Ярешки

Сповідь про жінку-трудівницю

Чия це хата біла й чиста?

На стінах рушники висять,

Вазони на столі стоять

І тепло так, немов, в раю.

Зима лютує й хуртовина

Доріжки, стежки заміта.

А стежку Павлік прочища,

Ориня в гості завіта.

Весна прийшла, кипить робота

В городі, полі і садку.

Щавель листочки розправляє

І вишня шепче – я в цвіту.

Кипить робота в тьоті Каті –

Саджає редьку, огірок.

За хатою суниці грядка

Онуків буде дожидать.

Капусту в лунки садять вправно,

Галина й Ніна помага.

Врожаю буде повний погріб,

Бо Гриць водичку підлива.

Кущі смородини розлогі

Тихенько вітер колиха.

І яблонька струнка шепоче,

Горіх тихенько дозріва.

І слива щедро уродила,

Нектар звисає  до землі.

І хватить всім мойого плоду

Сусідам, рідним і мені.

А прийде осінь золотая –

Копа, збира, везе, несе.

І тепло на душі у Каті:

Собі і дітям припасе.

І хто ж ця жінка мила й люба,

Невістка в неї дорога?

Та це ж Тарикінова Катя –

Петрівна наша золота!

08.01.2002 р.,с.Ярешки

Балада про сина

Журавлі вже давно відлетіли,

Вітер хмари по небу жене.

Мати сива стоїть коло хвіртки

І чекає з дороги мене.

Я приїду і їй поклонюся:

Здрастуй, мамо, я син твій Сергій!

Як живеш, дорогая, ти нині?

Я до тебе всім серцем горнусь.

Пам’ятаєш, коли колисала

І коли я до школи пішов.

Скільки днів і ночей ти не спала,

Поки службу в „Афгані” пройшов?

Ну не плач, не журись, моя мамо.

Є у мене опора одна.

Вона чиста, красива на вроду,

Вона гарна, немов би весна.

Преклонюсь пред її красою,

Жінка ця, якраз мені та.

Мамо, знаєш, про кого я мовлю?

– Та це ж Лєна моя золота.

Я щасливий із нею – без межі.

Два синочка у нас і дочка,

Вони сильні, бадьорі, веселі,

Дочка гарна, як квіточка та.

– Будь щасливий, синок, у родині,

Ангел хай тебе береже,

Приїжджайте частіше до мене,

Бо ти – сонце моє золоте.

Січень 2002 р.,с.Ярешки

Ярешки. Новая улица чернобыльских переселенцев 1986г

Ярешки. Новая улица чернобыльских переселенцев 1986г

Ярешки. Новый дом для переселенцев 1986 г.

Ярешки. Новый дом для переселенцев 1986 г.

Опубликовано "ПЧ" № 6 (30) март 2006

Запись была опубликована: (ом) Четверг, 23 марта 2006 г. в 21:23
и размещена в разделе Поезії.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

На сообщение "Все завмерло, а пам’ять жива!" Один комментарий

  1. Иван Белый сказал(а):

    Здравствуйте, Надежда! Случайно нашел вашу страницу и не могу вас вспомнить. Если вы учились в чистогаловской школе, значит вы должны быть на один класс старше меня. Как можно с вами связаться? Если у вас есть желание, заходите на сайт, который я создал о Чистогаловке – http://chistogalovka.at.ua/.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта