?> Якими грошима виміряти подвиг?.. | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
03.01.2013, рубрика "Трибуна"

«Якими грошима виміряти подвиг?..»

«Град Прилуки», №1 (579), 3 січня 2013 р.

Написати цю статтю спонукало прочитання першої сторінки газети «Голос України» від 15 грудня 2012 року про те, як «вшановували» перші особи країни учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Із цієї «говорильні» лише одне справедливо сказано – що ліквідаторів аварії майже не залишилося в живих. Високопосадовці пообіцяли контролювати забезпечення соціального захисту чорнобильців та їхніх родин. Я вам скажу: не контролювати треба, як нас грабувати і як нас, тих, що залишилися в живих, ліквідувати, а чинити згідно Закону і Конституції – повернути те, що нам належить та ще й підтверджене рішеннями судів по всій Україні.

Ми втомилися повторювати, що нас майже не залишилося в живих: тих, хто по праву носить посвідчення ліквідатора аварії на ЧАЕС. Розберіться спершу, хто є хто, поверніться до документів за 1986 рік, де указом ЦК КПРС було сказано, коли завершилася ліквідація аварії – про це було заявлено на весь світ. Наслідки ліквідації аварії тривають і досі й триватимуть іще не одне сторіччя, а сама ліквідація була закінчена після закриття четвертого енергоблоку саркофагом, тобто 14 грудня 1986 року.

Нарешті відбулася презентація книги «731 спецбатальйон» – через 4 роки після того, коли вона була вперше видана. Перше видання книги датується 2008 роком, друге – 2009-м. Згодом автору, моєму товаришеві й побратиму Володимиру Гудову ціною неймовірних зусиль вдалося перекласти цю книгу на німецьку, англійську мови; ведуться переговори про переклад на японську мову. Найбільший інтерес до цієї книги про героїв-ліквідаторів було виявлено за кордоном, де люди вчитуються в кожен її рядок. І немає ані найменшого інтересу у нас, співвітчизників… Навіщо нам ці герої, які віддали життя та здоров'я заради життя на Землі? Нам подавай усіх тих «героїв», які знищували власних людей, свій народ. Ось і зараз все ті ж «керівники» знищують героїв-ліквідаторів, а підтримують тих, хто ліквідовував станцію, – по-їхньому, ось це герої!

Постановою № 1210 Андрєєв (голова Всеукраїнської громадської організації «Союз Чорнобиль України» Юрій Андрєєв – ред.) та іже з ним узаконили свої суперпенсії. У станційних працівників у СРСР, у атомщиків, були найвищі оклади. Ось звідси і пенсії, адже вони нараховуються відповідно до того, хто скільки заробляв у той час на своїй роботі – чи то біля верстата, чи то в колгоспі. От і виходить, що як не крути, але ніколи справжній герой-ліквідатор за цією постановою не матиме й близько навіть середньої пенсії. Тому, щоб дурити голови нам і всьому суспільству, придумали ще й якісь комісії, в яких, до речі, немає жодного представника від ліквідаторів.

Поцікавтесь у ліквідаторів, які мають суперпенсії та державні нагороди, що вони робили й де були в різний час ліквідації. Вони вам набрешуть що завгодно, але залишилися ще ті люди, які знають про їхній «героїзм». За яку «мужність» нагороди носять люди, котрі й станції не бачили, за яку «мужність» носять нагороди наші спонсори, яку «мужність» проявили наші керівники різних рангів?

Виходить, якщо хтось на наше прохання виділив нам якусь тисячу (до речі, із забраних у нас, поцуплених у свого ж народу грошей), то йому, виявляється, слід давати орден чи медаль – оце героїзм! Вибачте, не всі такі, є й порядні люди, які нажили свій капітал законним шляхом, наполегливою працею. Але мені здається, що ці люди не приймуть незаслужених нагород, бо в них немає хамства.

Ми, ліквідатори аварії, стверджуємо: перед Чорнобилем усі рівні – і генерал, і рядовий, а тому пенсії для інвалідів-ліквідаторів згідно Закону (якщо в цій державі ще існують закони, а керівники країни за бійками біля корита ще не втратили залишків совісті, якою вони майже в більшості своїй, незалежно від опозицій і коаліцій, не користуються) повинні бути не нижче 6-, 8-, 10-кратних розмірів мінімальної пенсії за віком з усіма добавками. Це мінімальні пенсії ліквідаторів, а максимальні можуть бути й у 18-кратному розмірі, що й отримали деякі «герої». А ми, прості ліквідатори, говоримо: віддайте нам наш мінімум. Нас залишилося в живих по всій Україні, якщо це не Гондурас, не більше кількох тисяч, тож ніяких мільярдів, про які згадують можновладці, для цього не потрібно.

Пенсії ліквідаторам не повинні нараховуватися від заробітної плати, оскільки, влаштовуючись на роботу, кожен із нас укладав трудовий договір з державою і підприємством згідно своєї професії. Який би заробіток не був на виробництві, час роботи в третій зоні для всіх бригад визначався однаково. Як виміряти пенсію фуражира і, скажімо, професора, які вийшли на дах четвертого реактора, переодягнувшись у свинцеві оболонки, на 30 секунд? Якими грошима виміряти подвиг тих людей, які були в третій зоні з 26 квітня по 14 грудня 1986 року? Хто з нас тоді думав про гроші? Ми відчували відповідальність перед народом. Минув час, і ми бачимо, що наші заслуги присвоїли мерзотники, ситі, здорові хами. Ось так уся історія й перекручується. Нас ніхто не запрошує ні в школи, ні в технікуми, ні в інститути, не кажучи вже про міські чи райадміністрації. Як може знати якийсь чинуша про наші проблеми, коли він нас не чує? Як може знати підростаюче покоління своїх героїв, коли воно їх не бачить? Як можуть люди знати правду про Чорнобиль, коли писати ліквідаторам забороняють?..

Повернуся до книги «731 спецбатальйон». Цю книгу Володя видав за свої гроші, відриваючи від сім'ї та дітей. Яким же було його здивування, коли його позбавили пенсії на 50% після того, як книга була роздана задарма, пояснивши тим, що він підприємець. У будь-якій іншій державі йому б заплатили, а тут інваліда-ліквідатора позбавили шматка хліба. І за що? За правду про Чорнобиль, адже в цій книзі він пише про всіх людей, які брали участь у ліквідації, на прикладі 731 батальйону.

Як вважає Володимир Гудов, у 1986 році приблизна кількість ліквідаторів за наймаксимальнішими припущеннями становила 30-40 тисяч. За даними соціальних служб, із них на 2009 рік залишалося в живих 25%. Як бачимо, ліквідаторів аварії на ЧАЕС залишилося не більше 10 тисяч, і це за інформацією трирічної давнини. Скільки ж усього ліквідаторів аварії живі нині – ніхто не знає, це нікому, крім нас, не потрібно. Ось ми й просимо уряд: відокремте нас від потерпілих, платіть усім мільйони, а нам віддайте той мінімум, що належить нам і за сумлінням, і за Законом. І виявиться, що мільярдів, які навидумували корупціонери, не потрібно.

Те, про що звітує держава на сторінках своєї «кишенькової» преси, і те, що ми маємо насправді, – це дві великі різниці. Середня пенсія, про яку вони говорять, не відповідає дійсності, її отримують одиниці. Те, що І і ІІ категорії нібито звільняються від оплати ліків повністю, також маячня. Про санаторно-курортне лікування для всіх без винятку взагалі ніби в гарячці придумано. Доки покращаться умови лікування, лікувати вже буде нікого… Щодо грошової компенсації на їжу для І і ІІ категорій, то ці компенсації не перераховувалися вже кілька років, а ціни підскочили в рази. Також незрозуміло, хто під вивіскою «ліквідатор» отримує житло й автомобілі, про що теж говорить влада. Складається враження, що це вирішується на якихось зібраннях, покритих мороком, бо нас туди не допускають.

Хочу сказати наступне: якщо всі наші вимоги згідно Закону після Нового року не будуть виконані, ми будемо вживати радикальних заходів. Інакше не можна, бо слухати нас ніхто не хоче, хоча Президент і його команда заявляли, що почують кожного.

Олег Ребров, голова Всеукраїнської спілки інвалідів-ліквідаторів «Чорнобиль-86» у Чернігівській області

http://gradpryluky.info/index.php?newsid=2400

Запись была опубликована: glavred(ом) Четверг, 3 января 2013 г. в 19:35
и размещена в разделе Трибуна.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

На сообщение "Якими грошима виміряти подвиг?.." 3 комментария

  1. Валдис сказал(а):

    Да, Олежа! А в 1987 году не было “партизан” на 3-м блоке? – не светило так, что простым глазом рябь видна была?..
    Хотя все, что ты сказал, правда, твоя правда, Олежа, а как тебе такая правда, что авария закончилась 04.05.1986 года, когда генерал Пикалов на расширенном заседании Политбюро доложил, что сейчас, когда блоки заглушены, необходимо вывести войска из зоны и 7 лет никакую ликвидацию не вести…
    так давай считать ликвидаторами токо тех, кто до 4 мая 1986 года был на ЧАЕС…
    их то и тысячи не осталось – во экономия, а остальные пусть…

  2. Коля сказал(а):

    Всё правильно ликвидаторов уже не осталось, одни умерли в первые дни и месяцы, остальных уничтожила система, а кто ещё где то в норке спрятался вычислили и добили Азаров, Тигипко вместе с их паханом!!!!!

  3. СТАЛКЕР сказал(а):

    Олег Ребров-троль его задача отменить закон 796-12.
    Ели он считает что все истинные ликвидаторы умерли то нада всех остальных посадить на минималку и доплачивать за реальные ренгены у кого они есть .
    В 1986 году нас было 100 000 лпа не считая эвакуированых.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта