?> Законопроект №9151 від 15.09.2011 | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
19.10.2011, рубрика "Наше право"

Проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України»

Номер, дата реєстрації: 9151 від 15.09.2011

Сесія реєстрації: 9 сесія VI скликання

Включено до порядку денного: 3821-VI від 06.10.2011

Суб'єкт законодавчої ініціативи: Народний депутат України

Ініціатор(и) законопроекту: Бережна І.Г. VI скликання

Головний комітет: Комітет з питань правосуддя

Інші комітети: Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності

Комітет з питань правової політики

Комітет з питань бюджету

Комітет з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України

Комітет з питань європейської інтеграції

Проходження законопроекту

Останній стан:Опрацьовується в комітеті

Останній етап проходження:Прийнято за основу із скороч. строку підготовки (06.10.2011)

Текст законопроекту та супровідні документи: Проект Закону 15.09.2011

Проект

вноситься народним

депутатом України

Бережною І.Г.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кримінально-процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1961, № 2, ст. 15):

1) статтю 324 доповнити частиною п’ятою такого змісту:

«Обираючи при постановленні вироку норму кримінального закону, яка підлягатиме застосуванню до суспільно небезпечних діянь, суд зобов’язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 40012 цього Кодексу».

2) статтю 40014 доповнити частиною п’ятою такого змісту:

«У разі пропущення строку, встановленого частинами першою - третьою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк. Заява про перегляд судового рішення залишається без розгляду, якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення або про залишення заяви без розгляду вирішується судом без виклику осіб, які беруть участь у справі та за результатами розгляду постановляється відповідна ухвала».

3) статтю 40018 доповнити частиною четвертою такого змісту:

«Якщо за результатами розгляду питання про допуск справи до провадження з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 40012 цього Кодексу, буде встановлено, що порушення Україною міжнародних зобов’язань є наслідком недотримання норм процесуального права, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі та вирішує питання про необхідність витребування справи. Розгляд такої справи здійснюється колегією у складі п’яти суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за правилами, встановленими для перегляду справ у касаційному порядку».

4) частину другу статті 40019 доповнити пунктом 21 такого змісту:

«21) вирішує питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення або про залишення заяви без розгляду, якщо таке питання не розглядалося у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ;».

5) частину першу, другу статті 40020 викласти у такій редакції:

«У Верховному Суді України справа про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 40012 цього Кодексу, розглядається колегією у складі п’яти суддів, яка формується із суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України.

Справа про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 40012 цього Кодексу, розглядається на спільному засіданні всіх судових палат Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від складу Верховного Суду України, визначеного законом».

6) у статті 40022:

частину другу викласти у такій редакції:

«Якщо Верховний Суд України установить, що судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 40012 цього Кодексу, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і приймає нове судове рішення, яке має містити висновок про правильне застосування норми кримінального закону щодо суспільно небезпечного діяння та обґрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання»;

у частині третій слово «направляє» замінити словами «має право прийняти нове судове рішення або направити».

7) статтю 40025 доповнити частиною третьою такого змісту:

«Рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених статтею 40012 цього Кодексу, підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніше, як через десять днів з дня їх прийняття».

2. У Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1992р., № 6, ст. 56):

1) частину другу статті 82 доповнити реченням такого змісту:

«Обираючи при прийнятті рішення правову норму, яка підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов’язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу».

2) статтю 11117 доповнити частиною третьою такого змісту:

«У разі пропущення строку, встановленого частинами першою, другою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк. Заява про перегляд судового рішення залишається без розгляду, якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення або про залишення заяви без розгляду вирішується судом без виклику осіб, які беруть участь у справі та за результатами розгляду постановляється відповідна ухвала».

3) статтю 11121 доповнити частиною четвертою такого змісту:

«Якщо за результатами розгляду питання про допуск справи до провадження з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, буде встановлено, що порушення Україною міжнародних зобов’язань є наслідком недотримання норм процесуального права, Вищий господарський суд України постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі та вирішує питання про необхідність витребування справи. Розгляд справи здійснюється колегією у складі п’яти суддів Вищого господарського суду України за правилами, встановленими для перегляду справ у касаційному порядку».

4) частину другу статті 11122 доповнити пунктом 21 такого змісту:

«21) вирішує питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення або про залишення заяви без розгляду, якщо таке питання не розглядалося у Вищому господарському суді України;».

5) частину першу, другу статті 11123 замінити частинами першою-третьою такого змісту:

«У Верховному Суді України справа про перегляд судового рішення у господарській справі з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, розглядається колегією у складі п’яти суддів, яка формується із суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України.

Якщо судове рішення у господарській справі оскаржується з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, то справа розглядається на спільному засіданні судових палат Верховного Суду України, до складу яких входять судді відповідної спеціалізованої юрисдикції. Таке засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу відповідних судових палат Верховного Суду України.

Справа про перегляд судового рішення з підстави, встановленої пунктом 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу розглядається на спільному засіданні всіх судових палат Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від складу Верховного Суду України, визначеного законом».

У зв’язку з цим частини третю-восьму цієї статті вважати відповідно частинами четвертою-дев’ятою.

6) у статті 11125:

частину другу викласти у такій редакції:

«У разі якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і приймає нове судове рішення, яке має містити висновок про правильне застосування норми матеріального права щодо спірних правовідносин та обґрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання»;

у частині третій слово «направляє» замінити словами «має право прийняти нове судове рішення або направити».

7) статтю 11128 доповнити частиною третьою такого змісту:

«Рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених статтею 11116 цього Кодексу, підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніше, як через десять днів з дня їх прийняття».

3. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004р., №№ 40-42, ст. 492):

1) у статті 208:

у частині першій:

слова «у двох формах» замінити словами «у таких формах»;

доповнити пунктом 3 такого змісту:

«3) постанови»;

доповнити частиною четвертою такого змісту:

«4. Перегляд судових рішень Верховним Судом України закінчується ухваленням постанови».

2) статтю 214 доповнити частиною другою такого змісту:

«2. При виборі правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов’язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу».

3) статтю 356 доповнити частиною третьою такого змісту:

«3. У разі пропущення строку, встановленого частинами першою, другою цієї статті, з причин визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк. Заява про перегляд судового рішення залишається без розгляду, якщо особа, яка її подала не порушує питання про поновлення цього строку, а також коли у поновленні строку відмовлено. Питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення або про залишення заяви без розгляду вирішується судом без виклику осіб, які беруть участь у справі та за результатами розгляду постановляється відповідна ухвала».

4) статтю 360 доповнити частиною четвертою такого змісту:

«4. Якщо за результатами розгляду питання про допуск справи до провадження з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, буде встановлено, що порушення Україною міжнародних зобов’язань є наслідком недотримання норм процесуального права, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі та вирішує питання про необхідність витребування справи. Розгляд справи здійснюється колегією у складі п’яти суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за правилами, встановленими для перегляду справ у касаційному порядку».

5) частину другу статті 3601 доповнити пунктом 21 такого змісту:

«21) вирішує питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення або про залишення заяви без розгляду, якщо таке питання не розглядалося у Вищому спеціалізованому суді Україні з розгляду цивільних і кримінальних справ;».

6) частину першу-другу статті 3602 викласти у такій редакції:

«1. У Верховному Суді України справа про перегляд судового рішення з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, розглядається колегією у складі п’яти суддів, яка формується із суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України.

Якщо судове рішення оскаржується з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, то справа розглядається на спільному засіданні судових палат Верховного Суду України, до складу яких входять судді відповідної спеціалізованої юрисдикції. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу відповідних судових палат Верховного Суду України.

2. Справа про перегляд судового рішення з підстави з підстави, встановленої пунктом 2 частини першої статті 355 цього Кодексу розглядається на спільному засіданні всіх судових палат Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від складу Верховного Суду України, визначеного законом».

7) у статті 3604:

частину другу викласти у такій редакції:

«2. Якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і приймає нове судове рішення, яке має містити висновок про правильне застосування норми матеріального права щодо спірних правовідносин та обґрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання»;

у частині третій слово «направляє» замінити словами «має право прийняти нове судове рішення або направити».

8) статтю 3607 доповнити частиною третьою такого змісту:

«3. Рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених статтею 355 цього Кодексу, підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніше, як через десять днів з дня їх прийняття».

4. У Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005р., №№ 35-37, ст. 446):

1) статтю 161 доповнити частиною другою такого змісту:

«2. При виборі правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов’язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу».

2) статтю 238 доповнити частиною третьою такого змісту:

«3. У разі пропущення строку, встановленого частинами першою, другою цієї статті, з причин визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк. Заява про перегляд судового рішення залишається без розгляду, якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення або про залишення заяви без розгляду вирішується судом без виклику осіб, які беруть участь у справі та за результатами розгляду постановляється відповідна ухвала».

3) статтю 240 доповнити частиною четвертою такого змісту:

«4. Якщо за результатами розгляду питання про допуск справи до провадження з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, буде встановлено, що порушення Україною міжнародних зобов’язань є наслідком недотримання норм процесуального права, Вищий адміністративний суд України постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі та вирішує питання про необхідність витребування справи. Розгляд справи здійснюється колегією у складі п’яти суддів Вищого адміністративного суду України за правилами, встановленими для перегляду справ у касаційному порядку».

4) у статті 2401:

у частині першій слова «призначення справи до розгляду» замінити словами «відкриття провадження у справі»;

частину другу доповнити пунктом 21 такого змісту:

«21) вирішує питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення або про залишення заяви без розгляду, якщо таке питання не розглядалося у Вищому адміністративному суді України;».

5) частину першу, другу статті 241 викласти у такій редакції:

«1. У Верховному Суді України справа про перегляд судового рішення з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, розглядається колегією у складі п’яти суддів, яка формується із суддів Судової палати у адміністративних справах Верховного Суду України.

Якщо судове рішення у адміністративній справі оскаржується з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, то справа розглядається на спільному засіданні судових палат Верховного Суду України, до складу яких входять судді відповідної спеціалізованої юрисдикції. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу відповідних судових палат Верховного Суду України.

2. Справа про перегляд судового рішення з підстави, встановленої пунктом 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, розглядається на спільному засіданні всіх палат Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від складу Верховного Суду України, визначеного законом».

6) у статті 243:

частину другу викласти у такій редакції:

«2. Якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і приймає нове судове рішення, яке має містити висновок про правильне застосування норми матеріального права щодо спірних правовідносин та обґрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання»;

у частині третій слово «направляє» замінити словами «має право прийняти нове судове рішення або направити».

7) статтю 2442 доповнити частиною третьою такого змісту:

«3. Рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених статтею 237 цього Кодексу, підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніше, як через десять днів з дня їх прийняття».

5. У Законі України «Про доступ до судових рішень» (Відомості Верховної Ради України, 2006р., № 15, ст. 128):

1) частину третю статті 3 викласти у такій редакції:

«3. Перелік судових рішень судів загальної юрисдикції, які підлягають включенню до Реєстру затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України».

6. У Законі України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010р., № 41-45, ст.529):

1) у статті 20:

частину першу доповнити реченням такого змісту:

«У Верховному Суді України адміністративною посадою також вважається посада Першого заступника Голови Верховного Суду України».

у частині третій слово «заступник» замінити словами «Перший заступник Голови Верховного Суду України, заступники»;

2) у статті 39:

частину першу викласти у такій редакції:

«1. До складу Верховного Суду України входять сорок вісім суддів, з числа яких обираються Голова Верховного Суду України, Перший заступник Голови Верховного Суду України та чотири заступники Голови Верховного Суду України.»

доповнити частиною третьою такого змісту:

«3. У Верховному Суді України діють:

1) Судова палата в адміністративних справах;

2) Судова палата у господарських справах;

3) Судова палата у кримінальних справах;

4) Судова палата у цивільних справах.

До складу судової палати входять судді відповідної спеціалізованої юрисдикції (цивільної, кримінальної, господарської, адміністративної).»

У зв’язку з цим частини третю - п’яту вважати відповідно частинами четвертою-шостою.

3) у статті 41:

пункт 2 частини першої викласти в такій редакції:

«2) визначає адміністративні повноваження Першого заступника Голови Верховного Суду України, заступників Голови Верховного Суду України;»

частину третю викласти в такій редакції:

«3. У разі відсутності Голови Верховного Суду України його адміністративні повноваження здійснює Перший заступник Голови Верхового Суду України, а за відсутності Першого заступника Голови Верховного Суду України - один із заступників Голови Верховного Суду України за його визначенням.»

4) статтю 44 викласти в такій редакції:

«Стаття 44. Перший заступник Голови Верховного Суду України, заступники Голови Верховного Суду України

1. Перший заступник Голови Верховного Суду України, заступники Голови Верховного Суду України обираються на посаду строком на п'ять років та звільняються з посади Пленумом Верховного Суду України за пропозицією суддів Верховного Суду України. Рішення про їх обрання на посаду та про звільнення з посади приймається більшістю голосів від загального складу Пленуму Верховного Суду України шляхом таємного голосування.

2. Перший заступник Голови Верховного Суду України, заступники Голови Верховного Суду України можуть бути достроково звільнені з посади у порядку, встановленому Регламентом Пленуму Верховного Суду України.

3. Перший заступник Голови Верховного Суду України, заступники Голови Верховного Суду України здійснюють адміністративні повноваження, визначені законом, а також Головою Верховного Суду України, та інформують Пленум Верховного Суду України про свою діяльність».

5) доповнити статтею 441 такого змісту:

«Стаття 441. Судові палати Верховного Суду України

1. Судові палати Верховного Суду України:

1) здійснюють судочинство у справах у порядку, встановленому процесуальним законом;

2) аналізують судову статистику та вивчають судову практику;

3) здійснюють інші повноваження, передбачені законом.

2. Персональний склад судових палат визначається Пленумом Верховного Суду України за пропозицією суддів Верховного Суду України.

3. Судову палату Верховного Суду України очолює заступник Голови Верховного Суду України, що одночасно є секретарем судової палати. Секретар судової палати:

1) організовує роботу відповідної судової палати та головує на її засіданнях;

2) організовує ведення та аналіз судової статистики, вивчення і узагальнення судової практики у справах, розглянутих судовою палатою;

3) інформує Пленум Верховного Суду України про діяльність судової палати;

4) здійснює інші передбачені законом повноваження.

3. Секретар судової палати має заступника, який виконує доручення секретаря судової палати щодо організації діяльності судової палати, а також виконує обов'язки секретаря судової палати за його відсутності. Заступник секретаря судової палати обирається на посаду строком на п'ять років та звільняється з посади Пленумом Верховного Суду України за пропозицією суддів Верховного Суду України. Рішення про обрання заступника секретаря судової палати та про його звільнення приймається більшістю голосів від загального складу Пленуму Верховного Суду України шляхом таємного голосування.»

6) у статті 45:

у частині другій:

у пункті 1 слова «його заступника» замінити словами «Першого заступника Голови Верховного Суду України, заступників Голови Верховного Суду України»;

у пункті 3 слово «заступника» замінити словами «Першого заступника Голови Верховного Суду України, заступників»;

доповнити пунктом 8 такого змісту:

«8) розглядає та вирішує інші питання, віднесені законом до його повноважень.»

у частині п’ятій слова «його заступником» замінити словами «Першим заступником Голови Верховного Суду України, а за відсутності Першого заступника Голови Верховного Суду України - одним із заступників Голови Верховного Суду України.»;

частину шосту викласти в такій редакції:

«6. Засідання Пленуму веде Голова Верховного Суду України. У разі відсутності Голови Верховного Суду України засідання Пленуму веде Перший заступник Голови Верховного Суду України, а за відсутності Першого заступника Голови Верховного Суду України – заступник Голови Верховного Суду України. У випадках, встановлених цим Законом, засідання Пленуму веде голова організаційного комітету, створеного для проведення Пленуму Верховного Суду України з питання висловлення недовіри Голові Верховного Суду України, або його заступник.»

7) у статті 50:

частину другу викласти у такій редакції:

«2. Посвідчення судді, призначеного на посаду вперше, голови суду, заступника голови суду підписує Президент України. Посвідчення судді, обраного на посаду безстроково, судді у відставці підписує Голова Верховної Ради України»;

у частині третій слова «його заступника» замінити словами «Першого заступника Голови Верховного Суду України та заступника Голови Верховного Суду України»;

8) у статті 92:

у частині третій слова «і не можуть виконувати професійних повноважень за основним місцем роботи» виключити;

доповнити частиною четвертою такого змісту:

«4. Члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, призначені з числа суддів, не можуть здійснювати правосуддя. При цьому, за ними зберігається право брати участь у вирішенні питань, що розглядаються органами суддівського самоврядування, а за суддями Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів – також у вирішенні питань, що розглядаються пленумами цих судів. Інші члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не можуть виконувати професійних повноважень за основним місцем роботи.»

У зв'язку з цим частину четверту вважати частиною п'ятою.

9) частину шосту статті 93 після слів «судових палат» доповнити словами «їх заступники»;

10) частину шосту статті 129 після слів «судової палати» доповнити словами «заступника секретаря судової палати»;

11) у Розділі XIII «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ»:

у пункті 2:

абзаци перший та другий замінити чотирма абзацами такого змісту:

«Касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року включно і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку та в межах повноважень, які діяли до набрання чинності цим Законом, до завершення розгляду таких скарг, але не пізніше ніж до 1 листопада 2011 року. Касаційні скарги (подання), не розглянуті Верховним Судом України до 1 листопада 2011 року включно, передаються ним до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що постановляється ухвала. Розгляд Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ таких справ починається спочатку.

Касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України після 15 жовтня 2010 року, касаційні скарги (подання) не призначені (не прийняті) ним до касаційного розгляду до 15 жовтня 2010 року включно, передаються ним до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Скарги на судові рішення у цивільних справах у зв’язку з винятковими обставинами, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року включно, розглядаються в порядку та в межах повноважень, які діяли до набрання чинності цим Законом, а подані після 15 жовтня 2010 року - передаються до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ для розгляду питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Допущені до розгляду за винятковими обставинами до набрання чинності цим Законом цивільні, господарські та адміністративні справи розглядаються Верховним Судом України в порядку та в межах повноважень, які діяли до набрання чинності цим Законом».

У зв'язку з цим абзаци третій-восьмий вважати відповідно абзацами п'ятим-десятим;

абзац сьомий після слів і цифр «до 15 жовтня 2010 року» доповнити словом «включно»;

абзац восьмий доповнити реченням такого змісту:

«Після 15 вересня 2010 року такі клопотання розглядаються колегією суддів зі складу Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у межах повноважень, якими наділявся Верховний Суд України до набрання чинності цим Законом. Засідання колегії є правомочним за наявності не менше двох третин суддів від складу Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, виходячи з кількості суддів, які обіймають свої посади на момент прийняття рішення.»;

у пункті 3:

друге речення абзацу шостого виключити;

абзац сьомий виключити;

II. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Голова Верховної Ради

України

Пояснювальна записка 15.09.2011

ПОЯНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України”

1.Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Законопроект має на меті вдосконалення порядку розгляду справ Верховним Судом України та спрямований на покращення його діяльності як найвищого судового органу.

У процесі підготовки законопроекту враховані пропозиції суддів, а також Голови Верховного Суду України, висловлені ним, зокрема, на пленарному засіданні Верховної Ради України 3 червня 2010 року та у засобах масової інформації щодо надання Верховному Суду України додаткових повноважень для забезпечення єдності судової практики, відновлення у Верховному Суді України судових палат, а також збільшення кількості суддів.

2. Цілі й завдання прийняття законопроекту

Основним завданням проекту є вдосконалення порядку розгляду справ Верховним Судом України, підвищення ефективності виконання ним своїх функцій та його статусу у системі судів загальної юрисдикції.

3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту

Проектом пропонується внести зміни до Господарського процесуального кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Цивільного процесуального кодексу України, якими:

-передбачити повноваження Верховного Суду України за результатами перегляду справ приймати нове рішення, яке підлягатиме обовязковому опублікуванню на офіційному веб-сайті Верховного Суду України;

-встановити обовязок судді використовувати при розгляді справ висновки Верховного Суду України щодо застосування норм матеріального права;

-змінити порядок перегляду справ у Верховному Суді України: справи переглядатимуться колегією суддів зі складу відповідної палати, а у визначених процесуальним законом випадках – спільним засіданням палат або всім складом Верховного Суду України.

Проект також передбачає зміни до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, якими:

-збільшується кількість посад суддів Верховного Суду України з 20-ти до 48-ми, тобто до кількості суддів, які наразі обіймають ці посади;

-відновлюються судові палати;

-запроваджується посада Першого заступника Голови Верховного Суду України, а також збільшується кількість заступників Голови Верховного Суду України з 1-го до 4-х, які одночасно обійматимуть посади секретарів палат;

-запроваджуються посади заступників секретарів палат, які обиратимуться Пленумом Верховного Суду України;

-визначаються механізми розгляду справ, які наразі накопичилися у Верховному Суді України.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Нормативно-правовою базою у цій сфері правового регулювання є Конституція України, Господарський процесуальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Цивільний процесуальний кодекс України, Закон України «Про судоустрій і статус суддів».

Прийняття цього Закону внесення змін до інших законів не потребує.

5.Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття цього Закону не потребує збільшення бюджетних видатків.

6.Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття

Наслідком прийняття цього проекту стане вдосконалення порядку розгляду справ Верховним Судом України та підвищення його статусу як найвищого судового органу у системі судів загальної юрисдикції.

Народний депутат України Бережна І.Г.

Документи, пов'язані із роботою над законопроектом:

Висновок комітету 05.10.2011

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНА

Комітет Верховної Ради України з питань правосуддя розглянув на своєму засіданні 5 жовтня 2011 року проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України (реєстр. № 9151 від 15.09.2011р.), поданий народним депутатом України І. Бережною.

Законопроект має на меті вдосконалення порядку розгляду справ Верховним Судом України та спрямований на покращення його діяльності як найвищого судового органу.

Проектом пропонується внести комплексні зміни до Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Цивільного процесуального кодексу України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо вдосконалення положень, регламентуючих роботу Верховного Суду України.

Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія) у своєму висновку №588/2010 від 18 жовтня 2010 року щодо Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначала про необхідність розширення компетенції Верховного Суду України та необхідності удосконалення порядку розгляду справ у Верховному Суді України.

Зазначений законопроект спрямований на вирішення низки питань, пов’язаних з діяльністю Верховного Суду України, зокрема, передбачити повноваження Верховного Суду України за результатами перегляду справ приймати нове рішення, яке підлягатиме обов’язковому опублікуванню на офіційному веб-сайті Верховного Суду України; встановити обов’язок судді використовувати при розгляді справ висновки Верховного Суду України щодо застосування норм матеріального права; змінити порядок перегляду справ у Верховному Суді України: справи переглядатимуться колегією суддів зі складу відповідної палати, а у визначених процесуальним законом випадках – спільним засіданням палат або всім складом Верховного Суду України. Крім того, законопроектом пропонується поновити діяльність палат; збільшити кількісний склад Верховного Суду України до 48 суддів.

Законопроектом також визначаються механізми розгляду справ, які наразі накопичилися у Верховному Суді України. Зокрема, передбачається, що касаційні скарги на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року включно і призначені ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку та в межах повноважень, які діяли до набрання чинності цим Законом, до завершення розгляду таких скарг, але не пізніше ніж до 1 листопада 2011 року. Після чого, пропонується, щоб нерозглянуті касаційні скарги були передані до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Зазначені положення, безумовно, сприятимуть дотриманню строків розгляду касаційних скарг та забезпечать судовий захист прав та інтересів громадян України на належному рівні.

З огляду на вищевикладене, розглянувши поданий законопроект, Комітет з питань правосуддя вирішив рекомендувати Верховній Раді України проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України (реєстр. № 9151 від 15.09.2011р.), поданий народним депутатом України І. Бережною, за результатами розгляду у першому читанні прийняти за основу.

Доповідачем від Комітету на пленарному засіданні Верховної Ради України з цього питання визначено народного депутата України, Голову підкомітету з питань судоустрою та статусу суддів Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя Д. Ю. Шпенова.

Просимо розглянути.

Голова Комітету С. КІВАЛОВ

Висновок Головного науково-експертного управління 06.10.2011

ВИСНОВОК

на проект Закону України

"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України

(щодо розгляду справ Верховним Судом України)"

Законопроект розроблено, як це зазначено у Пояснювальній записці до нього, з метою вдосконалення порядку розгляду справ Верховним Судом України та спрямований на покращення його діяльності як найвищого судового органу. Для реалізації поставленої мети законопроектом пропонується внести низку змін до законів України «Про судоустрій і статус суддів» та "Про доступ до судових рішень", а також до Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) та Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК України).

Головне науково-експертне управління в цілому позитивно оцінює законопроект. Проте, деякі його положення є невдалими, у зв’язку з чим виникають наступні зауваження та пропозиції.

Щодо змін до ЦПК України, КАС України, ГПК України та КПК України

1. Законопроектом пропонується внести зміни до статей 324 КПК України, 82 ГПК України, 214 ЦПК України та 161 КАС України, якими встановлюється припис щодо обов'язковості врахування висновків Верховного Суду України, які викладені у рішенні про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права. Втім, відповідний законодавчий припис уже міститься у статтях 400-25 КПК України, 111-28 ГПК України, 360-7 ЦПК України та 244-2 КАС України, які мають спільну назву "Обов'язковість судових рішень Верховного Суду України".

Окрім того, вказаними нормами передбачено, що рішення Верховного Суду України, є обов'язковими не тільки для всіх судів України, а й для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності зазначену норму закону.

У зв'язку з наведеним та з метою уникнення зайвого дублювання, пропонуємо виключити вказані положення із тексту законопроекту.

2. Зі змісту пропонованих законопроектом частини п'ятої статті 400-14 КПК України, частини третьої статті 111-17 ГПК України, частини третьої статті 356 ЦПК України, частини третьої статті 238 КАС України незрозуміло, хто саме має визнавати поважними причини, за яких особа пропустила строк подачі заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України. Так само у законопроекті відсутній порядок розгляду вказаного питання, у тому числі не визначено строк, протягом якого воно має бути вирішеним. Загалом, на наш погляд, запропоновані положення варто було б розмістити у тих статтях вказаних Кодексів, які безпосередньо визначають порядок перевірки вищим спеціалізованим судом відповідності заяви про перегляд справи вимогам цих Кодексів (стаття 400-17 КПК та ін.).

Що ж стосується поновлення строку подачі вказаної заяви безпосередньо Верховним Судом України, то вказані приписи законопроекту дещо не узгоджуються з порядком подачі заяви про перегляд справи Верховним Судом України виключно через відповідний вищий спеціалізований суд. Саме ця судова інстанція наділяється правом перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону. Вона також приймає рішення про допуск справи до провадження на підставі поданої заяви, і проект не містить змін, які б коригували це правило.

У цьому контексті вважаємо за необхідне зазначити, що, на наш погляд, положення чинних процесуальних законів, про які йшлось вище, вступають у суперечність із загальновизнаними засадами судочинства, оскільки ними передбачено, що рішення про допуск справи до Верховного Суду України має приймати відповідний вищий спеціалізований суд, тобто той суд, рішення якого оскаржується. Таким чином вищий спеціалізований суд фактично стає суддею у питанні оскарження винесеного ним рішення, чим порушується принцип nemo esse debet judex in propria causa (ніхто не може бути суддею у своїй власній справі).

На підставі викладеного пропонуємо запровадити єдиний порядок подання заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України. Заява має подаватись безпосередньо до Верховного Суду України, який після цього має витребувати відповідну справу та вирішити питання про те, чи справді існують підстави, встановлені пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 ЦПК України, пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 КАС України, пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 ГПК України, пунктами 1 і 2 частини першої статті 400-12 КПК України. Зазначений порядок сприятиме комплексному врегулюванню процесуальних повноважень Верховного Суду України, а також підвищить рівень захищеності прав і свобод людини і громадянина.

3. Дещо суперечливими виглядають запропоновані проектом зміни до статей 400-18 КПК України, 111-21 ГПК України, 360 ЦПК України та 240 КАС України. Зокрема, наразі вказані статті визначають порядок допуску справи відповідним вищим спеціалізованим судом до провадження до розгляду у Верховному Суді України. Втім, законопроектом пропонується встановити, що у випадку, якщо за результатами розгляду питання про допуск справи до провадження буде встановлено, що порушення Україною міжнародних зобов’язань є наслідком недотримання норм процесуального права, вищий спеціалізований суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі та вирішує питання про необхідність витребування справи, а також сам розглядає її за правилами, встановленими для перегляду справ у касаційному порядку.

На наш погляд, така законодавча конструкція не тільки не відповідає назві вказаних статей процесуальних кодексів України, а й порушує вимоги пункту 2 частини першої статті 400-12 КПК України, пункту 2 статті 111-16 ГПК України, пункту 2 статті 355 ЦПК України, пункту 2 статті 237 КАС України, якими Верховний Суд України не обмежується переглядом тих судових рішень, які були визнані відповідною міжнародною судовою установою такими, що винесені з порушенням Україною міжнародних зобов'язань, та які були наслідком недотримання виключно норм матеріального права.

4. У частині другій статті 400-20 КПК України (у редакції законопроекту) варто було окрім висновку в межах винесеного Верховним Судом України нового судового рішення про норму кримінального закону, яка має застосовуватися для кваліфікації відповідних діянь, вказати й про вирішення питання щодо призначення іншого покарання, яке тягне за собою така перекваліфікація.

5. Відповідно до положень законопроекту, частину першу статті 208 ЦПК України пропонується доповнити новим пунктом 3, у якому передбачити таку форму судового рішення, як постанова. Проте, зміст такої постанови законопроектом не визначається, у той час як відповідний зміст таких актів, як ухвала та рішення суду, чітко регламентований у статтях 210 та 215 вказаного Кодексу.

Щодо змін до Закону України "Про доступ до судових рішень"

У частині третій статті 3 вказаного Закону (у редакції законопроекту), на відміну від чинної редакції вказаної норми (якою встановлено, що до Єдиного державного реєстру судових рішень включаються усі судові рішення судів загальної юрисдикції), пропонується, щоб перелік таких рішень затверджувався Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.

У разі прийняття цих положень законопроекту складеться ситуація, за якої одні судові рішення вноситимуться до Реєстру, а інші ні. Такий підхід забезпечення доступу до судових рішень суперечить принципу відкритості діяльності судів загальної юрисдикції та встановлює обмеження щодо внесення судових рішень до Реєстру, що не узгоджується з низкою норм Закону України "Про доступ до судових рішень". Зокрема, статтею 1 цього Закону встановлено, що ним регулюються відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції; статтею 2 визначено, що кожен має право на доступ до судових рішень, яке забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України; статтею 4 встановлено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України; у статті 8 зазначено, що не допускається вилучення судових рішень із Реєстру.

Виходячи з наведеного вважаємо, що частину третю статті 3 законопроекту слід залишити у чинній редакції або ж передбачити категорії рішень, які не підлягають включенню до Реєстру, безпосередньо у законі, а не віддавати це питання на вирішення іншим органам державної влади.

Щодо змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів"

1. Відповідного уточнення, на наш погляд, потребують положення частини першої статті 44 та частини третьої статті 44-1 Закону (у редакції законопроекту), якими передбачено порядок обрання заступників Голови Верховного Суду України, які одночасно є секретарями відповідних судових палат та заступників секретарів судових палат Верховного Суду України. Оскільки законопроектом пропонується відновити діяльність судових палат (адміністративної, цивільної, господарської та кримінальної), то з метою забезпечення їх ефективної роботи та оперативного виконання процесуальних повноважень доцільно було б передбачити, що секретарі судових палат Верховного Суду України, а також їх заступники обираються з числа суддів відповідних судових палат, а уже потім "автоматично" стають відповідними заступниками на підставі наказу Голови Верховного Суду України.

2. У частині другій статті 50 законопроекту передбачено, що посвідчення судді, призначеного на посаду вперше, голови суду, заступника голови суду підписує Президент України, а посвідчення судді, обраного на посаду безстроково та судді у відставці – Голова Верховної Ради України. Такий підхід, на наш погляд, не враховує вимог пункту 1-1 частини першої статті 3 Закону України "Про Вищу раду юстиції", якими встановлено, що саме Вища рада юстиції за поданням відповідної ради суддів призначає суддів на посади голови суду, заступника голови суду та звільняє їх з цих посад. Тому в зазначеному положенні, мабуть, більш логічним було б вказати, що посвідчення голови суду, заступника голови суду підписує Голова Вищої ради юстиції, тобто керівник органу, який призначає суддів на адміністративні посади.

Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду у першому читанні законопроект доцільно повернути суб'єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Керівник Головного управління В. І. Борденюк

ик. В. П. Попович, Ю.П. Матєров, В.І. Лисак

http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=41143

Запись была опубликована: glavred(ом) Среда, 19 октября 2011 г. в 6:19
и размещена в разделе Наше право.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта