«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.

Засумувала гітара…

Час спливає швидко, у лютому 2014 року  25-річниця виводу радянських військ з  Демократичної Республіки Афганістан.

Сьогодні відійшла  в минуле афганська війна, але й зараз турбують усіх нас голоси загиблих і живих воїнів-інтернаціоналістів. Хоча ця війна для Радянського Союзу закінчилася у далекому 1989 році, та біль втрати – це живий біль, який залишається на все життя.

Кожного солдата тієї війни без перебільшення можна назвати  Героєм…

Героєм – бо пройшов важкі умови війни в незнайомій, чужій  гірській країні. Героєм – бо вижив і зберіг кращі риси радянського воїна, честь своїх пращурів. На превеликий жаль, не всі повернулися з тієї війни, «вантаж 200» став сумною сторінкою багатьох міст, не стало виключенням і наше містечко Сніжне Донецької області.

Серед тих, хто не повернувся додому з тієї війни, випускник загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 11 міста Сніжне – Коненко Сергій Олексійович. Пам’ять про нього, про його подвиг буде жити не тільки в думках та серцях рідних, а й в учнів школи, яку він закінчив, бо щороку до дня народження 22 грудня та дня смерті 8 березня відбувається у школі вечір-реквієм.

Сергій був звичайним хлопцем, закінчивши школу, почав працювати на Сніжнянському машинобудівному заводі у цеху № 317. Через деякий час його призвали до лав Радянської армії. Згодом його було направлено виконувати інтернаціональний обов’язок в Афганістан, хоча в своїх листах до матері він дуже тривалий час не писав, що перебуває саме в Афганістані, щоб вона не хвилювалася. До того ж інформація про ці події була державною таємницею.

Після лікування в шпиталі Сергій повернувся до цієї гірської країни. Свій останній бій зустрів 25 лютого 1985 року. Він супроводжував колону до пункту призначення дислокації частини. Біля одного населеного пункту їх колона була обстріляна бандою душманів. Сергій, оцінивши ситуацію, зайняв вигідну позицію, відкрив прицільний вогонь. Під час бою  був холоднокровним та мужнім. Разом з товаришами Сергій пішов на оточення душманів, але в ході атаки був важко поранений. І хоча лікарі боролися за його життя, рана була смертельною. 8 березня 1985 року Сергія Коненко зателефонував матері, привітав її зі святом, а через дві години його не стало.

З того часу минуло майже 29 років, але пам’ять про героїзм та мужність Сергія, який своїми діями врятував життя багатьом хлопцям, зберігається і сьогодні. Напередодні дня народження Сергія в школі відбувся вечір - пам’яті «Засумувала гітара…».

Багато почесних гостей завітали на вечір: секретар Сніжнянської міської ради Петрухіна Олена Миколаївна, донецька поетеса Боженко Галина Миколаївна, заступник директора СМЗ «Мотор-Січ» Гордєєв А.М., голова профспілки  СМЗ «Мотор-Січ» Гончаров Ю.М., депутат Сніжнянської міської ради Стукалов А.П., методист міського відділу освіти Руденко Т.В., начальник інформаційно-аналітичного відділу виконкому Сніжнянської міської ради  Острікова О.М., начальник організаційного відділу виконкому Сніжнянської міської ради Хвостова Л.М., начальник міського відділу культури та туризму Димов В.В., голова міської організації «Союз ветеранів Афганістану» Нагієв А.В. , воїни-інтернаціоналісти: Едуш Г.О., Матвієнко Ю.А., Перевозніков В.П., Зима П.О.,Сніжнянський поет і композитор Овечкін О.І., директор Сніжнянського музею бойової слави Щекочихіна Г.І., голова асоціації територіальних комітетів м. Сніжне Куц О.С., представник ветеранської міської організації Шпірна І.Ф. , представники міських громадських організацій Ніколюк О.І., Давиденко Ю.О. та багато інших.

Але  найголовнішими гостями стали - мати Сергія  Любов Михайлівна та його сестра Олена.

Розпочала захід директор ЗОШ І-ІІІ ступенів № 11 Отрутько Світлана Миколаївна та передала слово ведучим педагогу-організатору Кочетковій Надії Олексіївна та учениці 10 класу Сапліній Олександрі. Присутні мали нагоду ще раз познайомитися з історією тієї страшної війни, побачити кадри документальної хроніки, відчути настрій та заглибитися в атмосферу тих подій. Проникливі вірші лунали у виконанні учениць 10 класу Овчиникової Марії, Перелигіної Діани, Шаповалової Катерини, Корольової Катерини та учня 8 класу Складчікова Івана. Можна було побачити відеокліпи на пісні «Вспомним товарищ», «Пришел приказ», «Грачи прилетели».

Родзинкою заходу стала пісня «Засумувала гітара…», виконана випускником школи, начальником відділу культури і туризму Димовим В. В. Автор слів – донецька поетеса Боженко Г.М., автор музики –  сніжнянець Овечкін О.І.  Пісня була вперше виконана на публіці. Усіх схвилювала історія написання пісні у зворушливій розповіді авторки.

Секретар міської ради Олена Миколаївна виступила зі словами вдячності та вітання до присутніх, відзначила листами подяки автора слів донецьку поетесу Галину Миколаївну Боженко та сніжнянського поета, композитора Олександра Івановича Овечкіна (він декламував вірш, присвячений воїнам-афганцям).

Усі присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять усіх загиблих, а учні 10 класу – Комов Олексій та Сапліна Олександра поклали квіти до меморіальної дошки Сергія Коненко.

Наприкінці заходу почесним гостям була проведена екскурсія до шкільного музею «Партизан Железняк», в якому є окрема експозиція, присвячена воїнам-інтернаціоналістам міста.

Вечір-реквієм закінчився, але усі присутні не хотіли розходитися, бо пам’ять про героїзм, мужність звичайних хлопців об’єднала всіх разом.

Ми сподіваємося, що патріотичні заходи, присвячені людям, які жили або живуть поруч, люблять Батьківщину, присвячують їй життя, зможуть прищепити цю любов підростаючому поколінню.

Бривко Микола,

керівник музею «Партизан Железняк»,

голова міського осередку НСКУ


Запись была опубликована: glavred(ом) Вторник, 24 декабря 2013 г. в 22:03
и размещена в разделе Пам'ять, Соціальне партнерство.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта