?> Зразок касаційної скарги | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
16.09.2011, рубрика "Судові справи"

Зразок касаційної скарги

Дана касаційна скарга може бути використання як зразок з чіткими змінами та доповненнями у повній відповідності до чинного законодавства та конкретної ухвали чи рішення апеляційного суду і вона жодним чином не принесе позитивного результату, якщо не будуть враховані особливості , викладені у відповідній ухвалі чи рішенні.

Вищий адміністративний суд України

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

Особи які беруть участь у справі:

1.Оскаржувач: позивач, - громадянин України

2. Відповідач: Управління праці та соціального захисту

населення виконавчого комітету

Бердянської міської Ради.

вул. Дзержинського, №, Бердянськ Запорізької обл., 71110

Касаційна скарга

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду

у адміністративній справі № 2а-12654/10.

І. Процесуальний рух справи:

1.1. Ухвалою міськрайонного суду м. Бердянська від 24 грудня 2010 року, позовні вимоги за період з 01 січня 1998 року по 20 червня 2010 року залишено без розгляду.

1.2.Рішенням Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2011 року суддя-головуючий Чепурнова Д.В., суддів Богданенко І.Ю., Сафронової С.В., при секретарі судового засідання Хомушкіній О.Ю., ухвала міськрайонного суду м. Бердянська від 24 грудня 2010 року, залишена без змін, апеляційна скарга ==========залишена без задоволення.

1.3. Рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2011р., мною отримано простою поштою 03вересня 2011 року, з поштовим штемпелем на конверті Дніпропетровського поштового відділення, датованим 31.08.2011 року та супровідним листом до вказаного рішення, датованим 13 липня 2011 року.

2. Предмет та межі касаційного оскарження.

2.1. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2011р. по справі № 2а-12654/10 за позовом ============ до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської Ради про визнання дій і висновків неправомірними, та зобов’язання зробити розрахунок, і виплату компенсацій на оздоровлення, апеляційна скарга ========== залишена без задоволення, ухвала міськрайонного суду м. Бердянська від 24 грудня 2010 року залишена без змін.

2.2. Громадянин ==============, відстоюючи свої юридичні права та законні інтереси, вважаю, що ухвала суду першої інстанції необґрунтовано відмовила у розгляді мого позову.

2.3. Під час розгляду апеляційної скарги порушено ст. ст. 58, 64 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 7, 8, 9 КАС України, де в п’ятому абзаці ухвали від 05.07.2011 р. Дніпропетровський апеляційний суд посилається на пропущення шестимісячного строку звернення до суду без поважних причин, залишаючи поза увагою п. 9.1. моєї апеляційної скарги, в якому я звернув увагу суду наступним, - (якщо суд буде вважати, що цей строк в якійсь його частині мною пропущений, то прошу врахувати, що перехід на розгляд справ даної категорії за нормами адміністративного судочинства було здійснено лише після винесення зазначеного Рішення Конституційного Суду України від 9 вересня 2010 р., яке стало відомим лише наприкінці листопада цього року. До винесення цього Рішення і його публікації діяли норми цивільно-процесуального законодавства і норма ст. 87 ЦК України, відповідно до якої строк позовної давності щодо позовних вимог даної категорії становив 3 роки). Таким чином при прийнятті ухвали суд не врахував, що прийняті зміни в КАСУ, не мають зворотної дії в часі і до мого позову, поданого 24 грудня 2010 року, відношення не мають.

Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених КонституцієюУкраїни.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи,

передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

( Офіційне тлумачення статті 64 див. в Рішенні Конституційного Суду N 9-зп ( v009p710-97) від 25.12.97).

2.4. Всупереч ст. ст. 55, 56 Конституції України, ч. 4 ст. 99, ст. ст. 2, 5, 6, 7, 9 КАСУ, шостим, сьомим та восьмим абзацами ухвали від 05.07.2011 р. вказується на набрання чинності ст. 99 КАСУ та внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими змінено строки звернення до адміністративного суду, разом з цим в своїй ухвалі, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, залишає поза увагою мої доводи та посилання викладені в апеляційній скарзі в п. 2.3. де я вказав наступне, - « Судом залишено поза увагою ч. 4 ст. 99, якою передбачено: - « Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.{Частина четверта статті 99 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-VI(2453-17) від 07.07.2010 - щодо набрання чинності зміни див. п.1 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону N 2453-VI від 07.07.2010}.

Виходячи з чого, посилання апеляційного адміністративного суду в першому абзаці другої сторінки ухвали на ч. 1 ст. 100 КАСУ, є безпідставним, законодавчо не обґрунтованим та таким, що суперечить ст. ст. 55, 56 Конституції України, порушено вимоги ст.ст. 2, 5, 6, 7, 9 КАСУ.

2.5. Всупереч ст. ст. 3, 19, 22, Конституції України, спільному висновку Європейської Комісії "За демократію через право" (Венеціанська комісія N 588/2010 Страсбург, 7 жовтня 2010 року, Віденській конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» № 39/95-ВР від 8.02.1995 р., апеляційний суд посилається на практику Європейського суду з прав людини в другому абзаці другої сторінки ухвали від 05.07.2011 року, із конкретними прикладами, щодо строків давності які не мають прямого відношення до адміністративного позову поданого мною, по скільки у вказаних прикладах по наведеним справам (Стаббіс та інш. Проти Великобританії та «Денеер проти Бельгії), питання поставлені в названих справах не стосуються здоров’я оскаржувачів, в той час як мій позов прямо стосується мене, як потерпілого від дій владних структур по неправомірному нарахуванню та виплаті коштів на оздоровлення, яке набрало тривалого та системного характеру.

2.5.1. При цьому ст. 3 Конституції України, чітко вказує: - «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави».

2.5.2. В своїй позовній заяві від 21.12.2010 р. я зазначав: - п. 1.8. Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

П. 1.9. Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

2.5.3. Україна взяла на себе обов’язок забезпечувати захист потерпілих ліквідаторів катастрофи на Чорнобильській АЕС, при цьому має обов’язок, щодо виконання висновків венеціанської комісії та віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, на що я посилавсь в своєму адміністративному позові: - ( див. пункт 3 з підпунктами. 3. 05.12.2010 року мені стало відомо про спільний висновок Європейської Комісії "За демократію через право" (Венеціанська комісія N 588/2010 Страсбург, 7 жовтня 2010 року). Пунктом 20, якого обумовлена можливість неповного та неправомірного вирішення питань, щодо захисту прав позивача. 3.1. Інвалідність мною отримна від наслідків аварії на ЧАЄС, яка є ядерним інцидентом в тлумаченні п.п. k п. 1 ст. І Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року (надалі Конвенція), до якої Україна приєдналася 12 липня 1996 року (ОСОБА_2 України «Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду» № 334/96-ВР від 12 липня 1996 року). 3.2. В відповідності до ст. 5 та 9 КАС України, як правовий акт, який має вищу юридичну силу, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду.
Згідно п. 1 статті ІV Конвенції відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною.
Стаття V (Конвенції зобов’язує кожну країну, яка підписала конвенцію, забезпечити можливість особам, яким завдана ядерна шкода, реалізувати свої права на відшкодування ядерної шкоди. 3.3. Стаття VI Конвенції передбачає строк позовної давності за вимогами про відшкодування ядерної шкоди завданої здоров’ю в тридцять років. ч. 1 ст. VI Конвенції надає право країнам, які підписали Конвенцію, збільшувати строк позовної давності в цьому випадку. 3.4. Всі питання пов’язані з застосуванням Конвенції передбачено вирішувати на підставі закону країни, яка цю Конвенцію ратифікувала. Таким законом є прийнятий 3 грудня 1997 року Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з приєднанням України до Віденської конвенції» № 684/97-ВР, який вніс зміни до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» № 39/95-ВР від 8.02.1995 р. Так згідно ст. 72 цього Закону відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною - настає незалежно від встановлення вини оператора (установи, що експлуатує ядерну установку). Стаття 76 визначає, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров’ю особи, не обмежується строком давності. 3.5. Я вважаю, що в відношенні Чорнобильської катастрофи, абсолютну відповідальність за ядерну шкоду завдану здоров’ю цим ядерним інцидентом, стаття 73 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» кореспондує до відповідного законодавства України. 3.6.
Частина перша статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», передбачає моє право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, стаття 3 цього Закону передбачає право на доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України, стаття 9 КАС України передбачає вирішення справи відповідно до Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, частина друга цієї статті чітко вказує на застосоввання інших нормативно-правові актів, прийнятих відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією (254к/96-ВР ) та законами України).

3. Ст. 21 Конституції України передбачає недопустимість звуження змісту і обсягу прав людини, у цьому зв’язку важливо зазначити, що при ініціюванні перегляду умов здійснення соціального захисту в Україні слід виходити із конституційних положень щодо невідчужуваності і непорушності прав людини.

3.1. Крім того, ініційована пропозиція, щодо обмеження мого права на захист обмеженням строку давності, не корелюється з конституційним правом на судовий захист (ст. 55 Конституції України). Необхідно звернути увагу на позицію, яка знайшла відображення в рішеннях Європейського суду з прав людини і яка зводиться до того, що право на судовий захист стало б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб чинне законодавство залишалося б недіючим на шкоду однієї зі сторін.

4. На основі викладеного, я вважаю, що ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного від 05 липня 2011року, є порушенням принципів верховенства , права - принципу пропорційності, забезпечення правових очікувань, правової певності, а також права захисту. На цих засадах стверджуються ознаки функціонування правової держави, верховенства права, надійності, передбачуваності, недискримінації,  доцільності (обґрунтованості), процедурної справедливості, своєчасності та професіоналізму .

Відповідно до ст.ст. 214-1, 222, 227 КАСУ України, прошу Вищий адміністративний суд України:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2011р. по адміністративній справі № 2а-12654/10.

2. Скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2011р. по адміністративній справі № 2а-12654/10.

3. Прийняти ухвалу про направлення адміністративної справи № 2а-12654/10 на новий розгляд.

4. Звільнити мене від витрат на інформаційне забезпечення та судового збору, як особу, що постраждала внаслідок Катастрофи на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії та інваліда війни 2-ї групи. (Копії посвідчень додаю).

5. У випадку пропущення строку звернення з цією касаційною скаргою, прошу суд, подовжити строк оскарження окремою ухвалою, в зв’язку із отриманням, мною ухвали простою поштою 03 вересня 2011 року, з поштовим штемпелем на конверті Дніпропетровського поштового відділення, датованим 31.08.2011 року.

Додаю:

1. Копію ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного від 05 липня 2011 року по справі № 2а-12654/10.

2. Копію конверта з поштовим штемпелем Дніпропетровського поштового відділення, датованим 31.08.2011 року.

3. Копії посвідчень інваліда війни та ліквідатора катастрофи на ЧАЕС 1-ї категорії.

==========.

15 вересня 2011 року.

Запись была опубликована: glavred(ом) Пятница, 16 сентября 2011 г. в 6:34
и размещена в разделе Судові справи.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта