?> Зразок Заперечення на заперечення на адмінпозив | «ПостЧорнобиль»
 
 

«ПостЧорнобиль»

Газета Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86". Всеукраїнський часопис для інвалідів Чорнобиля, ліквідаторів, чорнобилян.
31.05.2010, рубрика "Новини, Судові справи"

Івано-Франківський  окружний

адміністративний  суд

(судді ______________________)

Позивач:______________________

Справа: ______________________

З А П Е Р Е Ч Е Н Н Я

на заперечення  Івано-Франківської ОДА на адміністративний позов про визнання дій відповідача неправомірними.

Зауваги:

·     Окремі твердження представників відповідача підпадають під 366-у статтю Кримінального кодексу України, згідно якої наступає відповідальність у вигляді штрафу або обмеження волі на строк до 3-х років «за службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей…»


·     У Кримінальному кодексі України є стаття 365 «Перевищення влади або службових повноважень», яка стосується напряму членів обласної тимчасової комісії з визначення статусу осіб, що постраждали від наслідків аварії на ЧАЕС. Там записано, що «Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян… карається… обмеженням волі на строк до п’яти  років...» Чи не варто владоможцям над цим замислитися, а не звинувачувати постраждалих у бездіяльності щодо захисту своїх прав?

Стосовно  заперечення відповідача вважаємо за необхідне виставити наші аргументи щодо його спростування:

1. Посвідчення ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС вперше було видано не в 1993, а в 1991 році – радянське посвідчення категорії 2. У 1993 році  видано посвідчення УРСР 2-ої категорії на підставі Закону від 28 лютого 1991 року. Пункт 2-ий  ст.14 цього Закону визначив, що право на 2-у категорію мали учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які працювали у зоні відчуження у 1986-1987 роках. Між іншим Закон не прив’язував до кількості днів перебування в зоні.

2. У зв’язку із змінами від 01липня 1992 року до Закону УРСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції 1991 року, Постановою Верховної Ради України (Відомості Верховної Ради України 1992, №37, ст.544) передбачалося, що пенсії призначені до 01 липня 1992 року відповідно до Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакціях 28 лютого та 19 грудня 1991 року не переглядаються. Ця позиція підтверджує волю законодавчого органу, що Закони України не мають зворотної дії. Ця норма відповідає 22-ій статті Конституції України.                                                                                                             Посвідчення  видали у відповідності до Постанови КМ № 44 від 18.06.1991р. ЇЇ пункт 10-ий гласить : «Видача посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС провадиться на підставі одного з таких документів:

б) воєнний білет з відміткою про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження;

д) довідка про право на підвищену оплату праці за роботу в населених пунктах розташованих в зоні відчуження;

є) довідка, що дає право на пільгову пенсію за роботу у відповідних зонах небезпеки у 1986-1988 роках.

Посвідчення, видано згідно постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 02 липня 1990 року № 148 (мова йде про радянське посвідчення).

Вказані документи у наших воїнів були в наявності. Отже, наведене вище свідчить, що рішення обласної тимчасової комісії звузило зміст і обсяг прав позивача.

3.   Твердження про Постанову КМ України № 501 від 25. 08. 1992 року недоречне. Між іншим, Постанови №501 і №51 різні, інакше для чого їх приймати якщо сутність однакова. Оригінальне і недоумкувате твердження, що статус 2-ої категорії не різниться від 3-ої.

4.   Розпорядженням ОДА (№ 184 від 26.03.1997 р.) надані обласній тимчасовій комісії з перевищенням повноважень. Постанова КМ України №135 від 04.02.1992 р. (п.3-ій, абзац 2-ий) гласить: « у разі коли документи згідно, якими було видано посвідчення, не дають змоги підтвердити статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, посвідчення підлягає вилученню за рішенням органу, яким це посвідчення видано». У розпорядженні ОДА ця норма записана у останньому абзаці пункту 3.3. (Де рішення ОДА?)

Примітка: якщо чиновникам не зрозуміла вимога постанови щодо заслуховування пояснень громадян, то варто було звернутись за роз’ясненням. До речі, у моїй довідці щодо оплати праці, зазначено, про підвищений її розмір за всі дні перебування у 30-ти кілометровій зоні. Пояснення воїнів батальйону, сформованого на принципах воєнного часу, якраз би зняли застороги у чиновників.

5.   Нікого на засідання комісії не запрошували, а про її рішення не повідомляли. Якщо це не так, нехай відповідач надасть відповідні підтвердження на підставі чинного законодавства.

6.   Право підпису протоколу належало виключно голові комісії, а він на засідання не ходив. Порушено ще одну норму, що за рішення мала б голосувати більшість членів комісії, а на окремих засіданнях їх було 5 із 12.

7.   Звідки взялося твердження, що перебування в зоні відчуження могло бути лише на реакторі ЧАЕС? Воєнний підрозділ був протипожежний, зона його дій 30-ти кілометрова – де горіло, там гасили. Що має на увазі під господарськими роботами, відповідач не розшифровує. Батальйон мав у розпорядженні 52 одиниці спецтехніки. Доставка пального, ремонт і обслуговування автономної електростанції та засобів зв’язку, харчування солдат та інше їх побутове забезпечення. Хіба ці роботи не пов’язані з ліквідацією катастрофи? І все це тривало 48 діб.

8.   Якщо посвідчення воїнам в/ч 6033 були видані з порушенням вимог Закону,то хто із чиновників ОДА був притягнутий хоча б до  адміністративної відповідальності ?

9.   Чинним законодавством довідки на підставі журналу доз опромінення не передбаченні. Там визначено: посвідчення про відрядження, довідка командира військової частини, довідка про оплату праці та архівні довідки. Між іншим ми, це підтверджуємо офіційною відповіддю Управління МНС в області щодо відсутності наявних матеріалів.

10.  Воєнна в/ч 6033 підпорядковувалася і розміщалася у місці дислокації 25-ої бригади хімзахисту Міноборони СРСР (йде мова про 1000 солдат, то ж про яке село Оране може йти мова!?).

11.  У військовому квитку зазначено, що воїни в/ч 6033 брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 18 липня по 03 вересня 1986 року – 48 діб. Запис скріплено гербовою печаткою і станом на сьогоднішній день його не визнано сфабрикованим.

12. Відповідач для себе прийняв завідомо викривлене твердження щодо спірності наявних підстав для видачі посвідчень 2-ої категорії. Розпорядження ОДА (№184 від 26.03.97р.) передбачало, що «якщо це питання є спірним, відповідні матеріали надсилаються органами, якими вони видані, на розгляд спірної комісії при МНС України для остаточного рішення, яке доводиться до відома особи, документи якої перевірялись». На жаль, цього не було зроблено.

«____» «________________» 2010 р.     _________________________

Запись была опубликована: glavred(ом) Понедельник, 31 мая 2010 г. в 21:55
и размещена в разделе Новини, Судові справи.
Вы можете следить за ответами к этой публикации через ленту RSS 2.0.
Вы можете оставить ответ или trackback с вашего сайта.

Оставить комментарий

 

Полный анализ сайта